Чупис Микола Максимович

Чупис Микола Максимович
Народився	28 листопада (10 грудня) 1899(1899-12-10) Богодухів, Харківська губернія, Російська імперія
Помер	18 березня 1976(1976-03-18) (76 років)
Місце проживання	Харків, Київ
Країна	СРСР
Alma mater	Харківський політехнічний інститут
Галузь	технологія металів
Заклад	Київський держуніверситет Тараса Шевченка
Посада	Ректор Київського університету
Вчене звання	доцент
Науковий ступінь	кандидат технічних наук
Нагороди

Микола Максимович Чупис (28 листопада (10 грудня) 1899, Богодухів — 18 березня 1976) — український радянський науковець та господарник, кандидат технічних наук, доцент.

Біографія

Народився в Харкові в родині кравця.

У 1917 році вступив на механічний фа­культет Харківського технологічного інс­титуту, та був змушений перервати на­вчання і працювати в депо кочегаром.

У 1925 році став начальником вечірнього робіт­ничого механічного технікуму Південної залізниці у Харкові. Працював завідувачем фабрично­заводського училища (1926).

У 1931 році закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом «інженер-механік із холодної обробки металів». У 1931—1932 рр. працював заступником директора з навчальної роботи навчального комбінату Південної залізниці. Паралельно завідував кафедрою технології металів Харківського інституту інженерів залізничного транспорту ім. С. М. Кірова. Працював Ректором Харківського Державного автомобільно-дорожнього інституту, одночасно завіду­вав там кафедрою технології металів (1933—1937). З 1937 по 1938 рр. — ректор Київського державного університету. На цій посаді він пробув недовго, через те, що його, як і його попередників (Федора Зюлькова, Івана Давидова), почали звинувачувати пресі й на партійних зборах у політичній неблагонадійності. Щоб уникнути арешту, в квітні 1938 р. він повернувся до Харкова. У 1939 році був директором Харківського заводу ім. Шевченка.

У 1940 — травні 1941 року — завідувач обласного відділу у справах мистецтв при Харківській обласній раді депутатів трудящих.

З 25 травня 1941 по 1942 рік — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з оборонної промисловості.

З липня 1944 по січень 1945 року — 2-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У. У січні 1945 — березні 1947 року — 3-й секретар Львівського міського комітету КП(б)У.

У 1947 році був призначений директором Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. У 1949 обійняв посаду ректора Харківського інженерно-будівельного інституту, на якій пропрацював до 1966 року.

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора
• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Література

• Ректори Київського університету. 1834—2006 / КНУТШ; В. В. Скопенко, В. А. Короткий, Т. В. Табенська, І. І. Тіщенко, Л. . Шевченко. — Київ: Либідь, 2006. — С. 213.

Джерела

• Життєпис. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інформаційно-обчислювальний центр університету. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 12.06.2019.
• Життєпис (PDF). Харківський національний автомобільно-дорожній університет. Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2022. Процитовано 12.06.2019.

Посилання

• Випускники Харківського політехнічного інституту