Очікує на перевірку

Шавріна Катерина Феоктистівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шавріна Катерина Феоктистівна
рос. Екатерина Феоктистовна Шаврина
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Екатерина Феоктистовна Шаврина
Дата народження15 грудня 1942(1942-12-15) (81 рік)
Місце народженняПишма (смт), Свердловська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР і Росія
Професіїспівачка
ОсвітаДержавний музично-педагогічний інститут імені М. М. Іпполітова-Іванова
Інструментивокал[d]
Нагороди
заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації Премія Ленінського комсомолу
shavrina.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шавріна.

Катерина Феоктистівна Шавріна (нар. 15 грудня 1942, Пишма, Свердловська область ) — радянська і російська співачка, виконавиця народних пісень. Заслужена артистка РРФСР (1983), народна артистка Російської Федерації (1995)[1]. Єдина радянська співачка, яка виступала двічі (1981, 1983 роки) із сольними концертами в залі засідань Організації Об'єднаних Націй[2][3][4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Катерина Шавріна народилася 15 грудня 1942 року в селищі Пишма Свердловської області Російської РФСР. Батько — Шаврін Феоктист Євстигнійович, водій. Мати — Мостовщикова Феодосія Євгенівна, домогосподарка. Батьки були старовірами[4]. Є брат і п'ять сестер. Катерина росла в Пермі. У дитинстві їй була зроблена операція, бо вона майже до чотирьох років не могла говорити[5]. Батьки померли рано[2][3] .

Працювала прибиральницею в Будинку культури імені Свердлова і контролером в цеху «Динаміка» на Пермському телефонному заводі. На сцені дебютувала у 14 років, на Всесоюзному огляді художньої самодіяльності в Москві. Виконувала соло в Осінському російському народному хорі Пермської області. У 16 років вступила до Державного Волзького народного хору в Куйбишеві[5] (нині Самара) — він тоді гримів, став першим хором, які виїхали за кордон, до Франції. Закінчила в Москві Всеросійську творчу майстерню естрадного мистецтва, Училище імені М. М. Іпполітова-Іванов (вступити туди їй допомогла Людмила Зикіна)[4] і театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського.[2][3]

Медичні враження дитинства, мабуть, позначилися на виборі Катерини. Вона вступила до медичного інституту, однак не здала сесію за перший курс, коли пішла латинь, їй не вистачало часу, оскільки одночасно з навчанням вона займалася відразу в трьох самодіяльних гуртках.

Популярність Катерині Шавріній принесли пісні «Нарьян-Мар», «Колокольчики» та «Тополя», написані композитором Григорієм Пономаренком[4].

У 1964 році стала солісткою Москонцерту[3][5] .

У різний час учасниками ансамблю, що акомпанували Катерині Шаврин, були відомі нині музиканти — наприклад, Михайло Шуфутинський. Кілька років Катерина Шавріна виступала в дуеті з Михайлом Котляром.

У 1967 році знялася у фільмі «На дві години раніше». У 1969-му з'явилася в картині «Москва в нотах», виконавши в ній пісню «Що було, то було».

У 1972 році пісня виконавиці «Гляжу в озёра синие» прозвучала в серіалі «Тіні зникають опівдні»[5].

У 1981 році закінчила ГІТІС імені Луначарського, факультет режисури, майстерня І. Шароєва. У ГІТІСі однокурсниками Катерини Шавріної були Алла Пугачова, Павло Слободкін, Олексій Козлов.

Співачка Катерина Шавріна, біографія якої регулярно фігурувала в радянських і російських ЗМІ, об'їздила з гастролями весь СРСР, а також деякі закордонні країни. Крім народних пісень її репертуар включає естрадні композиції і частівки під баян. Нині артистка виступає з трьома сучасними програмами та двома фольклорними.

Катерина Шавріна здатна співати навіть без музичного супроводу і тоді слухачі можуть душею відчути такі її хіти, як: «Ромашковая Русь», «Горькая рябина», «К нам приехал», «Отцвела сирень», «Накуролесила», «Безмужняя», «Выйду на улицу», «Счастье женское», «По Дону гуляет», «Трава-мурава», «Серёжа», «Белая черёмуха» та багато інших.

Наприкінці 1980-х років вона перебувала в Німеччині про що згадувала: "В нашій країні тоді все заглохло. Театри закрилися, «Москонцерт» розвалився, не було роботи. Ось я під час перебудови і поїхала працювати до Німеччини. Виступала в Берліні, співала в ресторані «Катюша». І знову ж таки, прибиралася в однієї мільйонерки, вона мені дуже добре платила. Двоповерхова квартира у неї, велика дуже ".

У 90-ті роки 20 століття Катерина Феоктистівна змінює свій імідж, у чому їй допомогли композитор Віталій Окороков, який згодом став її музичним продюсером, і поет Борис Шифрін. У репертуарі співачки з'являються нові серйозні романси та веселі міські пісеньки.

У 2000-і році знялася в ролі самої себе в серіалі «Щасливі разом».

У 2008 році взяла участь у проекті «Ти суперстар».

У 2009 році взяла участь в телешоу «Дві зірки». Заспівала в дуеті з керівником академічного ансамблю пісні і танцю Внутрішніх військ МВС Росії генерал-майором Віктором Єлісєєвим.

У 2010 році один з випусків авторської програми Олега Нестерова «По хвилі моєї пам'яті» (Канал «Час» — Перший канал. Всесвітня мережа) був присвячений Катерині Шавріній.

Про Катерину Шавріну зняті телевізійні фільми: Пісні Росії (1978), Миттєвості… (1986), Доля-судьбінушка (1994).

У березні 2014 року потрапила в ДТП на 36-му кілометрі федеральної дороги А-101 Москва — Рославль. Не впоралася з керуванням і вилетіла на зустрічну смугу на своєму Honda CR-V, де автомобіль лоб в лоб зіткнувся з Audi A4. Сестра співачки, 62-річна Тетяна Мудрецова, загинула на місці. Шавріна, ще одна пасажирка (друга сестра Радіада Турнаєва) «Хонди» і пасажир «Ауді» отримали серйозні травми. У співачки були діагностовані закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та перелом лицьового скелета. Було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 264 КК РФ «Порушення правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів, що призвело з необережності смерть людини»[6][7]. У січні 2015 року кримінальну справу відносно Шавріної було закрито у зв'язку з примиренням сторін[8] .

Дискографія

[ред. | ред. код]

Альбоми

[ред. | ред. код]

[9][10]

  1. 1985 — «Я песню русскую пою»
  2. 1994 — «Понарошку»
  3. 1996 — «Утопи меня в любви»
  4. 1996 — «Ах, зачем эта ночь…»
  5. 2001 — «Ой, мороз, мороз»
  6. 2001 — «Имена на все времена»
  7. 2002 — «Трава-мурава»
  8. 2003 — «Русские народные песни»
  9. 2003 — «Я никогда так не любила»
  10. 2004 — «Любовное настроение»
  11. 2006 — «Тополя»
  12. 2007 — «Гляжу в озёра синие»
  13. 2008 — «Ромашковая Русь»
  14. 2009 — «Моя любовь не тает»
  15. 2010 — «Песни о России»
  16. 2011 — «Над рекою туман»
  17. 2013 — «Налей бокал!»
  18. 2013 — «Верила, верю!»
  19. 2015 — «Разлюли-малина»
  20. 2017 — «Избранное»

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Катерина Шавріна була цивільною дружиною композитора Григорія Пономаренка. Син Григорій Григорович Шаврін (нар. в 1963 році)[2][4][5].

У 1983 році вийшла заміж за музиканта Григорія Лаздіна (помер у 2005 році). У подружжя народилися дівчатка-двійнята Жанна та Елла[2]. Є онуки[3][4][5].

Син Григорій — модельєр чоловічого одягу. Дочка Елла — випускниця Фінансової академії, вчилася в Австралії, де отримала диплом магістра. Друга дочка Жанна закінчила 3-й Московський медичний інститут.

Живе в центрі Москви — біля Нікітських воріт. Має нерухомість на Кіпрі (в Айя-Напі) та в Чорногорії (біля міста Бар).

Дружить з Оленою Леніною, вони часто спільно проводять відпочинок за кордоном.

Інтереси та захоплення

[ред. | ред. код]

Катерина Шавріна має перший юнацький розряд по лижах, ковзанах, акробатики. Не п'є, не курить. Любить класичну музику, історичні книги, театр і кіно. Улюблений вид мистецтва — балет. Любить тварин[2]. Серед домашніх улюбленців у Шавріної живе кішка породи шотландська висловуха та маленька собачку породи японський хін.

Звання та нагороди

[ред. | ред. код]

[2][5].

  • Заслужений артист РРФСР 1983.
  • Народний артист РФ 1995.
  • Премія Ленінського комсомолу .
  • Премія Московського комсомолу .
  • Орден «За самовіддану працю на благо Вітчизни».
  • Золотий орден «Служіння мистецтву».
  • Мала золота медаль «Меценат сторіччя».
  • Є почесним громадянином 11 міст.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента РФ від 27.01.1995 № 78 | Указ Президента Російської Федерації від 27 січня 1995 № 78 «Про присвоєння почесних звань Російської Федерації творчим працівникам». Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 2 березня 2019.
  2. ↑ а б в г д е ж Биография. Архів оригіналу за 1 березня 2019.
  3. ↑ а б в г д Биография Екатерины Шавриной. Архів оригіналу за 7 січня 2018.
  4. ↑ а б в г д е Певица Екатерина Шаврина: “У каждого мужика есть своя Клавка!”. Архів оригіналу за 6 березня 2019.
  5. ↑ а б в г д е ж Шаврина Екатерина: биография и личная жизнь. Архів оригіналу за 6 березня 2019.
  6. ↑ В ДТП с Екатериной Шавриной погибла её сестра. Архів оригіналу за 7 січня 2018.
  7. ↑ Народная артистка России Екатерина Шаврина попала в ДТП. Архів оригіналу за 12 серпня 2018.
  8. ↑ Закрыто дело о ДТП с участием певицы Екатерины Шавриной. Архів оригіналу за 6 березня 2019.
  9. ↑ Альбомы. Архів оригіналу за 1 березня 2019.
  10. ↑ Альбомы. Архів оригіналу за 14 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шавріна_Катерина_Феоктистівна&oldid=41789201