Шалкар (озеро, Західно-Казахстанська область)
Шалкар каз. Шалқар | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
50°33′0″ пн. ш. 51°41′0″ сх. д. / 50.55000° пн. ш. 51.68333° сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна |
![]() ![]() | |||
Геологічні дані | ||||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 205,8[1] км² | |||
Висота | 17,5 м | |||
Глибина середня | 4,8[1] м | |||
Глибина макс. | 13[1] м | |||
Довжина | 18,4[1] км | |||
Ширина | 14,7[1] км | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
Вливаються | Єсенанакти/Шолаканкати | |||
Витікають | Солянка (притока Уралу) | |||
Інше | ||||
Geonames |
608360 ![]() | |||
![]() | ||||
| ||||
![]() ![]() |
Шалкар[1][2] (Челкар'[1][2][3]; каз. ) — солонувате озеро, розташоване на території Теректинского району Західно-Казахстанської області у республіці Казахстан на південь від міста Уральськ. Площа водного дзеркала в різні роки змінювалась від 190 до 200 км2.
Озеро розташоване на висоті 17,5 метрів над рівнем моря (43 метри над рівнем Каспію). Площа озера складає 205,8 км2 при середній глибині 5 м, максимальна досягає 13 м, ширина — 14,7 км, довжина — 18,4 км. Озеро оточене з півночі солончаками. Живлення снігове і підземне. Найвищі рівні озера спостерігаються у травні, коливання яких можуть досягати 1,8-2,0 м. Озеро замерзає пізно — у листопаді, розкривається також пізно — у травні. Через маловодність стоку вода озера непридатна для пиття: навесні під час наявності стоку в Урал вона солонувата, до кінця літа стає гірко-солона. Осолонено менш інших водойм (S = 5,9-6,59 ‰).
Озеро Шалкар неодноразово вивчалося як реліктова водойма Прикаспійської низовини. Дно біля берега вкрите чорним мулом і піском. Центральна частина дна озера вистелена світло-сірим рідким мулом. У озеро впадають маловодні річки Шолак Анкати (Мала Анкати) і Єсень Анкати (Велика Анкати), випливає пересихаюча річка Солянка (басейну річки Урал)[4]. Влітку вода Шалкар, незважаючи на глибину (понад 13 м), сильно прогрівається до дна, а в спекотны дні температура води піднімається до +38 °С. Кисневий режим задовільний, проте у найспекотніші роки влітку при відсутності вітру можливе застоювання води, яке супроводжується запахом сірководню[5].
Як і багато інших солоних озер Казахстану, озеро Шалкар багате рибою, у ньому водяться лящ, сазан, лин, окунь, щука, сом і бички. В очеретяних заростях, що оточують озеро, водиться безліч водоплавної птиці[4].
У районі озера трапляються землетруси. Найсильніший з них відбувся 26 квітня 2008 року магнітудою 5,3 і інтенсивністю в епіцентрі 7 балів. Землетрус, найімовірніше, має тектонічну природу.
Озеро Шалкар є популярним місцем туризму казахстанців. Солонувата вода і мул озера вважаються лікувальними. Озеро розташовано у 75 км від Уральська, до нього веде асфальтована дорога, проте інфраструктура відпочинку не розвинена. Туристи розміщуються у наметах та юртах. 2014 року керівництво Західно-Казахстанської області презентувало програму створення на березі озера Шалкар цілорічного курорту із розвиненою інфраструктурою відпочинку, яка б включала п'ятизірковий готель та гірськолижний курорт. Проект знаходиться на стадії пошуку інвестора[6].
- ↑ а б в г д е ж Шалкар // Казахстан. Национальная энциклопедия. — Алматы: Қазақ энциклопедиясы, 2006. — Т. V. — ISBN 9965-9908-5-9.
- ↑ а б Словарь названий гидрографических объектов России и других стран — членов СНГ / Г. И. Донидзе. — Москва : Картгеоцентр — Геодезиздат, 1999. — ISBN 5-86066-017-0. Архівовано з джерела 6 березня 2016 [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Шалкар // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.
- ↑ а б Словарь современных географических названий. — Екатеринбург: У-Фактория. Под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. 2006.
- ↑ Уникальное соленое озеро Шалкар в Западно-Казахстанской области терпит экологическое бедствие Источник: https://helionews.ru/49110. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
{{cite web}}
: Зовнішнє посилання в
(довідка)|title=
- ↑ Соленое озеро Шалкар в ЗКО хотят превратить в круглогодичный курорт. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
- Огаджанов В. А., Маслова М. Ю., Огаджанов А. В. Ощутимые землетрясения Волго-Прикаспийского региона и их тектоническая позиция. Недра Поволжья и Прикаспия. 2013. Вып. 74. С. 71-83.