Шама білогуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шама білогуза
Самець білогузої шами (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
Самець білогузої шами (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
Самиця білогузої шами (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
Самиця білогузої шами (Національний парк Кхао Яй, Таїланд)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Шама (Copsychus)
Вид: Шама білогуза
Copsychus malabaricus
(Scopoli, 1786)
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Muscicapa malabarica Scopoli, 1786
Kittacincla malabaricus (Scopoli, 1786)
Cittacincla malabaricus (Scopoli, 1786)
Посилання
Вікісховище: Copsychus malabaricus
Віківиди: Copsychus malabaricus
ITIS: 179832
МСОП: 103894856
NCBI: 1948888

Ша́ма білогуза[2] (Copsychus malabaricus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.

Самець білогузої шами (гора Анг Кханг[en], Чіангмай, (Таїланд)
Самець білогузої шами (Джерсійський зоопарк)

Довжина птаха становить 21-28 см, враховуючи хвіст довжиною 7 см, вага 22-42 г. У самців голова, спина, крила, хвіст, горло і верхня частина грудей чорні з синім відблиском, решта нижньої частини тіла рудувато-каштанова, на надхвісті біла пляма, крайні стернові пера білі. У самиць верхня частина тіла сірувато-коричнева, нижня частина тіла у них світліша. Дзьоб чорний, лапи рожеві. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, груди у них плямисті. Спів мелодійний, різноманітний, через нього птахів часто утримують в неволі

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють дев'ять підвидів:[3]

  • C. m. malabaricus (Scopoli, 1786) — захід і південь Індії;
  • C. m. leggei (Whistler, 1941) — острів Шрі-Ланка;
  • C. m. macrourus (Gmelin, JF, 1789) — від Непала і Північної Індії до Південного Китая і Індокитая, острови Хайнань і Коншон;
  • C. m. ngae Wu, MY & Rheindt, 2022 — острови на захід від Малайського півострова (від Ям-Яї до Лангкаві);
  • C. m. tricolor (Vieillot, 1818) — Малайський півострів, Суматра і сусідні острови на сході, Ява;
  • C. m. melanurus (Salvadori, 1887) — острови на захід від Суматри;
  • C. m. mirabilis Hoogerwerf, 1962 — острів Панаїтан;
  • C. m. nigricauda (Vorderman, 1893) — острови Канґеан[en];
  • C. m. suavis Sclater, PL, 1861 — Калімантан (за винятком півночі).

Андаманські і білоголові шами раніше вважалися підвидами білогузої шами, однак були визнані окремими видами.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Білогузі шами мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї і на Шрі-Ланці. Вони були інтродуковані на Гаваях — на Кауаї у 1931 році і на Оаху у 1940 році[4], а також на Тайвані[5]. Білогузі шами живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах, у вторинних, мангрових і бамбукових заростях, на галявинах. Віддають перевагу густому підліску і заростям в ярах. Зустрічаються на висоті до 600 м над рівнем моря, в Таїланді місцями на висоті до 1500 м над рівнем моря.

Білогузі шами живляться комахами та іншими безхребетними, яких шукають на землі та в нижніх ярусах лісу, а також ягодами. Вони ведуть прихований спосіб життя, є дуже територіальними птахами. Самці захищають територію площею приблизно 0,09 га. Під час негніздовго періоду самиці і самці захищають різні території. В Південній Азії гніздування у білогузих шам відбувається з січня по вересень, з піком у квітні-червні. Птахи гніздяться в дуплах дерев, гнізда будуються самицями з корінців, листя, папороті і стебел. В кладці від 4 до 5 білих або блакитнуватих, поцяткованих коричневими плямками яєць розміром 18×23 мм. Інкубаційний період триває 12-15 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 12-13 днів після вилуплення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Copsychus malabaricus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 листопада 2022.
  4. Aguon, Celestino Flores; Conant, Sheila (1994). Breeding biology of the white-rumped Shama on Oahu, Hawaii (PDF). Wilson Bulletin. 106 (2): 311—328.
  5. Bao-Sen Shieh; Ya-Hui Lin; Tsung-Wei Lee; Chia-Chieh Chang; Kuan-Tzou Cheng (2006). Pet Trade as Sources of Introduced Bird Species in Taiwan (PDF). Taiwania. 51 (2): 81—86.