Шаповал Володимир Іванович (лікар)
| Шаповал Володимир Іванович | |
|---|---|
| Народився | 27 жовтня 1924  Триліси, Черкаська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР[1] |
| Помер | 24 вересня 2001 (76 років) Харків, Україна |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | викладач університету, уролог |
| Alma mater | Чернівецький медичний інститут (1949) Український інститут удосконалення лікарів (1953) |
| Заклад | Харківський медичний інститут |
| Вчене звання | доцент[d] і професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук (1965) |
| Вчителі | Алапин Генріх Яковичd |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Нагороди |    |
Володимир Іванович Шаповал (1924—2001) — радянський і український лікар, учений-уролог, педагог і організатор охорони здоров'я, доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки Української РСР (1983).
Народився 20 жовтня 1924 року в селі Триліси Кіровоградської області
.
З 1941 року в період Німецько-радянської війни, після закінчення Смілянської фельдшерсько-акушерської школи, Володимир Шаповал почав свою трудову діяльність на посаді сільського фельдшера села Розумівка, в якості медичного працівника допомагав пораненим партизанам. З 1943 року призваний до лав Робітничо-Селянської Червоної Армії і направлений в діючу армію на фронт, воював у складі Українського штабу партизанського руху, під час бойових дій отримав важке поранення[2].
У 1944—1949 роках проходив навчання в Чернівецькому медичному інституті. З 1951 по 1953 роки навчався в клінічній ординатурі на кафедрі урології Українського державного інституту удосконалення лікарів, був учнем професора Генріха Алапина[ru]. З 1953 року почав займатися педагогічною роботою — працював асистентом кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту, в галузі наукової діяльності займався стадійністю органних форм уротуберкульозу та діагностикою та лікуванням захворювань сечостатевої системи. В. І. Шаповал в 1954 році став першим в СРСР автором який видав публікацію на тему радіонуклідного дослідження нирок[2].
З 1957 року був затверджений у вченому званні доцент по кафедрі факультетської хірургії, з 1968 по 2001 роки був творцем і першим завідувачем кафедри урології та професором кафедри урології та андрології Харківського національного медичного університету. В. І. Шаповал був автором понад 170 наукових робіт і близько дев'ятнадцяти винаходів. Під керівництвом та за безпосередньої участі В. І. Шаповала було захищено близько тридцяти шести кандидатських і докторських дисертації[2].
У 1958 році Володимир Шаповал захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за темою «Патогенетичне обґрунтування розмежування показань до консервативного та оперативного лікування туберкульозу нирок»[3], у 1965 році — доктора медичних наук за темою «Стан парціальних функцій нирок при їх хірургічній патології»[4].
Крім науково-педагогічної роботи займався і громадською діяльністю: був членом правлінь Всеукраїнської та Всесоюзної спілки урологів, головою Харківського Наукового товариства урологів, співредактором урологічного розділу Великої медичної енциклопедії та членом редакційної ради журналу «Урологія та нефрологія»[2].
У 1983 році Указом Президії Верховної Ради УРСР «за видатні досягнення в галузі охорони здоров'я» В. І. Шаповал був удостоєний почесного звання — Заслужений діяч науки Української РСР[2].
З 1967 року Володимир Шаповал був засновником першого в СРСР урологічного центру — Харківського обласного клінічного центру урології та нефрології і з 1967 по 2001 роки, протягом тридцяти чотирьох років, аж до своєї смерті був його беззмінним керівником[5].
Помер 24 вересня 2001 року в Харкові.
- Два Ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужений діяч науки Української РСР (1983[2])
- З 2003 року Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології носить ім'я В. І. Шаповала[6]
- У 2009 році в Харкові, на будівлі будинку по вулиці Чайковська, 25 була встановлена меморіальна дошка урологу і хірургу Володимиру Івановичу Шаповалу[5].
- У 2011 році в Харкові на будівлі Харківського обласного центру урології та нефрології імені В. І. Шаповала була відкрита меморіальна дошка Володимиру Шаповалу[7].
- ↑ https://library.kr.ua/wp-content/elib/biloshapka/001-320.pdf
- ↑ а б в г д е Харьков. Энциклопедический словарь / сост. В. О. Соловьев, Л. В. Раенко. — Харьков: 2014 г. — 1021 с
- ↑ Шаповал, Владимир Иванович. Російська державна бібліотека. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- ↑ Шаповал, Владимир Иванович. Російська державна бібліотека. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- ↑ а б Мемориальная доска основателю первого в СССР урологического центра В. Шаповалу установлена в Харькове. «Вечерний Харьков». Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- ↑ Едва не потерявший руку во время войны, Владимир Шаповал спустя годы прославил Первую столицу своими операциями и научными исследованиями. «Вечерний Харьков». Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- ↑ В Харькове открыли мемориальную доску Владимиру Шаповалу. Официальный сайт Харьковского городского Совета. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- Харків. Енциклопедичний словник / Упоряд . В. О. Соловйов, Л. В. Раєнко. — Харків: 2014 р. — 1021 с.
- В.М. Лісовий, Ж. М.Перцева. Шаповал Володимир Іванович. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 29 липня 2020.
- Народились 27 жовтня
- Народились 1924
- Уродженці Триліс (Олександрівський район)
- Померли 24 вересня
- Померли 2001
- Померли в Харкові
- Випускники Буковинського державного медичного університету
- Науковці Харківського медичного інституту
- Доктори медичних наук
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужені діячі науки і техніки УРСР
- Учасники Другої світової війни з СРСР