Перейти до вмісту

Шаран Іван Миронович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шаран.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шаран.
Іван Шаран
Ім'я при народженніІван Миронович Шаран
Народився20 січня 1995(1995-01-20) (29 років)
Борислав, Львівська область, Україна
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності2015 — донині
IMDbID 8700897

Іван Миронович Шаран (нар. 20 січня 1995, Борислав, Львівська область, Україна) — український актор театру, кіно та телебачення, найбільш відомий за роллю Богдана у стрічці «Шляхетні волоцюги».

Зовнішні відеофайли
«Пізній ранок шоу». Іван Шаран «UA: Культура»

Життєпис

[ред. | ред. код]

Іван Шаран народився 20 січня 1995 року в місті Борислав[1]. Мати — економіст, працює в банку, батько веде власну невелику справу. Закінчив гімназію та художню дитячу школу мистецтв у Бориславі.

У 2012 році вступив на факультет театрального мистецтва Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, майстерня Олега Шаварського[2]. Під час навчання був членом студради університету[3].

Іван Шаран у 2016 році був одним з кураторів театрального фестиваль «Румбарбар» у місті Бориславі[4][5].

З 2017 року, одразу після закінчення КНУТКіТ, Іван Шаран — актор Київського академічного театру «Золоті ворота»[6].

12 липня 2018 року Іван Шаран увійшов до складу трупи Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка[7]. Також є актором Центру Сучасного Мистецтва «ДАХ»[8].

У листопаді 2018 року був серед запрошених гостей VII-го кінофестивалю «Корона Карпат»[9].

Іван Шаран був серед номінантів IV театральної премії «Дзеркало сцени» у номінації «Акторська харизма»[10].

У 2019 році на 27-й церемонії вручення нагород премії «Київська пектораль» був номінантом у категорії «Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану» за роль Юнія Брута у виставі «Коріолан»[11].

Театр

[ред. | ред. код]
Навчальний театр КНУТКТ
Київський академічний театр «Золоті ворота»
  • 2017 — «Сьогодні вечері не буде» за мотивами третьої частини п’єси «Хворі» Антоніо Аламо; реж. Жуль Одрі (Франція) — Йосип Сталін[12]
Центру Сучасного Мистецтва «ДАХ»
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2022 ф «Памфір» Віктор, молодший брат Памфіра
2019 кф «Людина з фотоапаратом» головна роль[20]
2019 с «Актор» рос. «Артист» наркоман
2017 с «Невиправні» рос. «Неисправимые» дільничий
2017 с «Субота» рос. «Суббота» хам
2018 ф «Шляхетні волоцюги» Богдан, головна роль[21][22]
2016 с «Останній москаль.Судний день» Дзюньо[23]
2015 с «Останній москаль» Дзюньо

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Роксолана КІКЕРЧУК (22 серпня 2017). Актор Іван Шаран: З батярів ніхто не робить дурних, навпаки — інтелігентів…. «Високий Замок». Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 4 липня 2019.
  2. ↑ Театральне мистецтво. Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Процитовано 4 липня 2019.
  3. ↑ Студенти Університету імені Карпенка-Карого протестують проти бездіяльності керівництва. youtube.com. Громадське радіо. 23 листопада 2016. Процитовано 4 липня 2019.
  4. ↑ У Бориславі проводитиметься всеукраїнський театральний фестиваль “Румбарбар”. «БОРИСЛАВ-oNline». Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 4 липня 2019.
  5. ↑ У Бориславі проходитиме театральний фестиваль «Румбарбар». zik.ua. 9 грудня 2016. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019. [Архівовано 2019-07-04 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Конкурс на заміщення вакантних посад. Київський театр «Золоті ворота». Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 4 липня 2019. [Архівовано 2017-09-23 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка оголошує результати конкурсу. Міністерство культури України. 12 липня 2018. Процитовано 4 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (15 грудня 2017). Всі біжать, біжать, біжать. А він — наш театр — стоїть!. «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 4 липня 2019.
  9. ↑ Запрошені гості та учасники фестивалю. «Корона Карпат». 1 листопада 2018. Процитовано 4 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (11 січня 2019). Акторська харизма у «Дзеркалі сцени»-2019 (укр.). «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 2019-1-16.
  11. ↑ Номінанти театральної премії «Київська пектораль» 2018 рік. Київська пектораль. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 4 липня 2019. [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
  12. ↑ а б Олег ВЕРГЕЛІС (11 лютого 2018). Вони вже не «діти»: молоді актори у «Дзеркалі сцени-2018» (укр.). «Дзеркало тижня». Процитовано 4 липня 2019.
  13. ↑ На «Сцені 6» покажуть 12 ексклюзивних театральних ескізів за британськими текстами. teatre.ua. Театральний портал. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 4 липня 2019. [Архівовано 2020-09-24 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б Тетяна Поліщук (8 грудня 2018). «Буна» змінила «Дах». «Укрінформ». Процитовано 3 липня 2019.
  15. ↑ Володар Мух. «Open Theatre». Процитовано 4 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  16. ↑ Любов БАЗІВ (25 лютого 2018). Як франківці «оживили» роман Кобилянської «Земля». «Укрінформ». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 4 липня 2019.
  17. ↑ «Ідіот». Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  18. ↑ Любов БАЗІВ (29 листопада 2018). Дмитро Богомазов, головний режисер національного драмтеатру імені І.Франка. «День». Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 4 липня 2019.
  19. ↑ Дмитро Левицький (22 лютого 2019). А VERBA понад водою. «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  20. ↑ Телеведуча Ольга Кучер про зйомки в кіно: «Мене одягали в страшні речі». «24 UKR.NET». Процитовано 4 липня 2019.
  21. ↑ Катерина Осадча (29 вересня 2018). Іван Шаран розповів про зйомки у «Шляхетних Волоцюгах». «Світське життя». Процитовано 4 липня 2019.
  22. ↑ «OBOZREVATEL». Львів у кіно використовується як декорація, а не як головний герой. obozrevatel.com. Бурчук LIVE. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 4 липня 2019.
  23. ↑ Катерина Осадча (16 квітня 2016). Москаль та Дзюньо з комедії Останній москаль зізнались, які стосунки їх поєднують поза кадром. «Світське життя». Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 4 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Українські актори Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шаран_Іван_Миронович&oldid=43946910