Шарашенідзе Леван Леванович
Шарашенідзе Леван Леванович груз. ლევან შარაშენიძე | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-лейтенант | |||||||||
Загальна інформація | |||||||||
Народження | 24 березня 1931 (93 роки) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР | ||||||||
Смерть | 11 червня 2012 (81 рік) | ||||||||
Alma Mater | Військово-політична академія імені Ленінаd, Рязанське повітряно-десантне командне училище і Вільнюський університет | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Приналежність | СРСР → Грузія | ||||||||
Вид ЗС | Радянська армія → Збройні сили Грузії | ||||||||
Війни / битви | Громадянська війна у Грузії Південноосетинська війна Грузино-абхазька війна | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Шарашені́дзе Лева́н Лева́нович (груз. ლევან შარაშენიძე; 24 березня 1931, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР — 2012[1]) — грузинський радянський військовик, генерал-лейтенант Радянської армії, згодом — державний та військовий діяч Грузії, Міністр оборони Грузії (1992).
Народився в Тбілісі. Навчався в Узбекистані, де його батько працював на залізниці. Матір Левана хотіла, аби її син став лікарем, однак сам він обрав військову справу. Закінчив Алма-Атинське повітряно-десантне училище[2], а згодом юридичний факультет Вільнюського державного університету імені Капсукаса та Військово-політичну академію імені Леніна.
З 1953 по 1958 рік проходив службу в Радянській арміїна посаді командира взводу парашутно-десантного полку.
З 1955 року суміщав посаду командира з обов'язками секретаря комсомольського бюро.
У 1958 році призначений помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи 108-го гвардійського парашутно-десантного полку в Каунасі[3], а два роки потому — заступником командира батальйону з політичної частини.
Протягом 1960–1964 років — пропагандист гвардійського парашутно-десантного полку, згодом поступово обіймав посади заступника командира з політичної частини гпдп (1966–1967), заступника начальника політвідділу дивізії (1967–1969), начальника політвідділу дивізії (1969–1976).
З 1976 по 1979 рік проходив службу на посаді заступника начальника політвідділу Закавказького військового округу. У 1979 році призначений на посаду військового комісара Грузинської РСР. У 1989 році йому присвоєно військове звання генерал-лейтенант.
Після здобуття Грузією незалежності у 1991 році продовжив службу як військовий комісар новоствореної держави. Брав участь у громадянській війні 1991–1992 років, що призвела до повалення влади першого президента Грузії Звіада Гамсархурдії.
3 січня 1992 року рішенням військової ради повстанців призначений міністром оборони Грузії, однак вже 8 травня того ж року був звільнений новим президентом країни Едуардом Шеварднадзе та призначений на посаду головного радника Міністерства оборони. Обіймав цю посаду протягом Південноосетинської війни (1992) та Грузино-абхазького конфлікту (1992–1993). Брав участь у дипломатичних переговорах з Росією щодо Абхазії, згодом звинуватив Шеварднадзе у небажанні зустрітися з Владиславом Ардзинба та вирішити конфлікт мирним шляхом[4].
У 1995 році відійшов від справ та не відігравав більше значної ролі у політичному житті Грузії.
- Леван Шарашенідзе. Заметки десантника-комиссара. — Тбілісі, 2006.[5]
- ↑ ლევან შარაშენიძე. Біографічний словник Грузії (грузинською) . Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ У деяких джерелах зустрічається інформація про закінчення Рязанського повітряно-десантного училища, однак цей факт можна пояснити тим, що Алматинське та Рязанське училища було об'єднано у 1959 році, вже після закінчення закладу Шарашенідзе.
- ↑ Сухоруков Д. С. Записки командующего-десантника. — Олма-Пресс. — Москва, 2000. — С. 43-44. — ISBN 5-224-01383-6.
- ↑ К 20-летию начала войны Грузии против Абхазии (рос.) . Міністерство закордонних справ республіки Абхазія. Архів оригіналу за 16 лютого 2014. Процитовано 3 грудня 2014. [Архівовано 2014-02-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Чему учат уроки истории (рос.) . Газета «Республика Абхазия». Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-04 у Wayback Machine.]
- Профіль особи (рос.) . Кто есть кто в России и ближнем зарубежье (1993). Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 1 грудня 2014.
- ახალი თაობა (груз.) . «Georgian Press». Архів оригіналу за 17 листопада 2014. Процитовано 3 грудня 2014.