Шарль Вільдрак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарль Вільдрак
фр. Charles Vildrac
Ім'я при народженніфр. Charles Eugène Messager[1]
ПсевдонімCharles Vildrac і Robert Barade
Народився22 листопада 1882(1882-11-22)[2][3][…]
V округ Парижа, Париж, Франція[5][1]
Помер25 червня 1971(1971-06-25)[2][3][…] (88 років)
Сен-Тропе
ПохованняCemetery of Saint-Tropezd[6]
Країна Франція[7]
Діяльністьпоет, драматург, дитячий письменник, письменник, педагог, галерист
ЗакладPrix Jeunessed і Regardsd
Мова творівфранцузька
Magnum opusL'Indigentd
ЧленствоАбатство[8], Асоціація революційних письменників і художниківd, Q2985545? і Société des poètes françaisd
УчасникПерша світова війна
Нагороди
CMNS: Шарль Вільдрак у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Шарль Вільдрак (фр. Charles Vildrac Charles Vildrac, справжнє прізвище Мессаже, фр. Messager Messager; 22 листопада 1882 року, Париж, — 25 червня 1971 року, Сен-Тропе) — французький поет, один з засновників літературного товариства «Абатство». Також дитячий письменник, драматург, та автор мандрівних есеїв. До часів Голодомору в Україні — совєтофіл.

Творчість

[ред. | ред. код]

Творчість Вільдрака насичена емоційним барвами і вірою в гуманістичні ідеали. Критики писали, що його вірші — це повернення до істинної простоти повсякденності на противагу штучності поетичних шукань попередніх поколінь. Як поет, Вільдрак долучився до конструкції «поезії буднів»; одним із найкращих зразків такої поезії — збірка Вільдрака «Livre d'amour» (1910).

Разом із членами «Абатства» — Рене Аркосом та Жоржем Дюамелем, — Вільдрак належить до митців, що відкидали домінування естетизму у французькій літературі останніх двох десятиліть XIX століття.

Загальне естетичне завдання Вільдрака — стерти межу між повсякденною та поетичною мовами.

У роки війни 1914—1918 Вільдрак, як і вся його поетична група, болісно рефлексував на реалії війни так, що лівацька пропаганда приписувала йому крайній пацифізм («Chants du désesperé», 1914—1920). Його вірші у ці роки — це, скоріше, «пісні зневіреної», людини, що на власні очі бачила потворні лики війни.

Вільдрак підписував також ліберальні декларації і протести, а згодом брав участь у комуністичній групі Барбюса «Clarté» — прийнамні у перший період її існування (1919), але відійшов від неї, коли вона стала промосковською. Його творчість активно популяризували московити, зокрема комуніст Луначарський, а вже у 1990-их на Московщині вийшла 4-томна збірка його творів. Але насправді, творчість Вільдрака не мала нічого спільного з демагогічними міркуваннями про завдання поезії вульгарної комуністичної критики.

Драматургія Вільдрака відома твором «Le Paquebot Tenacity» (1920), в основі сюжету якого є доля двох відставних солдатів — французьких емігрантів до Канади.

Видання французькою мовою

[ред. | ред. код]
  • Le verslibrisme, P., 1902;
Збірки поезій
  • «Poèmes», P., 1905;
  • Images et mirages, P., 1907;
  • Написані спільно з Ж. Дюамель «Notes sur la technique poétique», P., 1910;
  • Livre d'amour, P., 1910; додат. вид., Р., 1915; P., 1920; P., 1921;
  • Chants du désesperé, P., 1920.
Драми
  • Le Paquebot Tenacity, P., 1920;
  • Michel Auclair, P., 1922;
  • Un Pèlerin, P., 1926.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б свідоцтво про народження — С. 18.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ Le Maitron — 1964.
  6. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1762#durey
  7. ↑ а б в LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2013.
  8. ↑ https://www.tate.org.uk/art/art-terms/a/abbaye-de-creteil

Література

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Статья основана на материалах Литературной энциклопедии 1929—1939.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шарль_Вільдрак