Перейти до вмісту

Шарль Нодьє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шарль Нодьє
фр. Charles Nodier[1]
ПсевдонімMaxime Odin[1][2], Docteur Néophobus[1][2] і Carlo Nodier[1]
Народився29 квітня 1780(1780-04-29)[3][1][…]
Безансон, Франш-Конте, Французьке королівство[5][1]
Помер27 січня 1844(1844-01-27)[3][1][…] (63 роки)
Париж, Липнева монархія[5][1]
ПохованняПер-Лашез[6] і Grave of Nodierd
Країна Франція[1]
Діяльністьжурналіст, лексикограф, бібліотекар, поет, ентомолог, прозаїк-романіст, письменник, перекладач, літературний критик, есеїст, філолог
Сфера роботитворче та професійне письмоd[2], фантастика[2], поезія[2], перекладацтво[d][2], філологія[2] і ентомологія[2]
Мова творівфранцузька
ЧленствоФранцузька академія (27 січня 1844)[7], Académie des sciences, belles-lettres et arts de Besançon et de Franche-Comtéd і Société nationale des Antiquaires de Franced
РодичіFanny Tercyd
У шлюбі зDésirée Nodierd
ДітиMarie Antoinette Menessier-Nodierd
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Шарль Нодьє у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Шарль Нодьє (фр. Charles Nodier; 29 квітня 1780, Безансон — 27 січня 1844, Париж) — французький письменник, лексикограф і бібліофіл.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Шарль Нодьє 29 квітня 1780 року у французькому місті Безансон, Походив з провінційної дрібної буржуазії, його батько в епоху Великої французької революції був головою революційного трибуналу в Безансоні. Революційні настрої юності змінилися згодом у Нодьє радше на гру в революціонера. 1802 року Нодьє написав віршований памфлет проти Наполеона, проте згодом став його прихильником і отримав місце в адміністрації, але за Реставрації видавав себе за жертву Імперії.

Нодьє написав декілька романів: «Jean Sbogar» (Жан Сбогар , 1818), «Peintre де Saltzbourg» (Зальцбурзький живописець, 1803). Проте для нього характерні насамперед жанри фантастичної новели: «Smarra» (Смарра, 1821), «Lord Rutween, ou Les vampires» (Лорд Ретвін, або Вампіри, 1820); казки: «La Fée aux miettes» (Фея крихт, 1832), «Trilby» (Трільбі, 1822) та релігійної легенди: «La légende de sœur Béatrix» (Легенда про сестру Беатріче).

У 1824 році Нодьє був призначений бібліотекарем Арсеналу, це відкрило йому доступ до рідкісних і забутих книжок, які він невтомно пропагував (зокрема, у 1835 році він випустив бібліографію французьких літературних безумців — цю справу в XX ст. продовжив Ремон Кено і Андре Блавьє). Він залишався на цій посаді до кінця свого життя. Квартира Нодье стала місцем першого об'єднання французьких романтиків («Сенакль»), де переважали представники дворянської літератури 20-х років. Друкованим органом «Сенаклю» Нодьє був журнал «La muse française» (Французька муза) католицького і монархічного напряму. «Сенакль» Нодьє зіграв значну роль в розвитку романтизму, але розпався до початку 30-х років. Він був обраний членом Французької академії в 1833 році, також членом Ентомологічного товариства Франції, коли воно було сформовано в 1832 році, та став членом ордена Почесного легіону.

Нодьє помер у Парижі 29 січня 1844 року й похований на кладовищі Пер-Лашез.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Мав дочку Марію, якій поет Алексіс-Фелікс Арвер присвятив сонет «Секрет», що вважається класикою французької поезії романтичного періоду.

Твори

[ред. | ред. код]
  • 1798 : Dissertation sur l'usage des antennes dans les insectes
  • 1800 : Pensées de Shakespeare extraites de ses ouvrages
  • 1801 : Bibliographie entomologique
  • 1802 : La Napoléone, pamphlet
  • 1802 : Stella ou les proscrits, roman
  • 1803 : Le peintre de Salzbourg, journal des émotions d'un cœur souffrant, roman
  • 1804 : Prophétie contre Albion
  • 1804 : Essais d'un jeune barde, recueil de poésie
  • 1806 : Les Tristes, ou mélanges tirés des tablettes d'un suicidé
  • 1808 : Dictionnaire des onomatopées françaises
  • 1808 : Apothéoses et imprécations de Pythagore
  • 1810 : Archéologie ou système universel des langues
  • 1812 : Questions de littérature légale
  • 1815 : Histoire des sociétés secrètes de l'armée
  • 1815 : Napoléon et ses constitutions
  • 1816 : Le vingt et un janvier
  • 1818 : Jean Sbogar, histoire d'un bandit illyrien mystérieux
  • 1819 : Thérèse Aubert, roman d'amour pendant les guerres vendéennes
  • 1820 : Le Vampire, mélodrame
  • 1820 : Mélanges de littérature et de critique, 2 volumes
  • 1820 : Adèle, roman
  • 1820 : Voyages pittoresques et romantiques dans l'ancienne France, avec le baron Taylor,
  • 1820 : Romans, nouvelles et mélanges, 4 volumes
  • 1821 : Smarra, ou les démons de la nuit, conte fantastique
  • 1821 : Promenade de Dieppe aux montagnes d’Écosse
  • 1821 : Le Délateur, drame
  • 1821 : Bertram, ou le château de Saint-Aldobrand, tragédie
  • 1822 : Trilby ou le Lutin d'Argail, conte fantastique
  • 1822 : Infernaliana
  • 1823 : Essai sur le gaz hydrogène et les divers modes d'éclairage artificiel
  • 1823 : Dictionnaire universel de la Langue française
  • 1826 : Bibliothèque sacrée grecque-latine de Moïse à saint Thomas d'Aquin
  • 1827 et 1829 : Poésies diverses
  • 1828 : Faust, drame
  • 1829 : Mélanges tirés d'une petite bibliothèque
  • 1830 : Histoire du roi de Bohême et de ses sept châteaux
  • 1830 : De quelques phénomènes du sommeil
  • 1831 : Souvenirs, épisodes et portraits pour servir à l'histoire de la Révolution et de l'Empire, 2 volumes
  • 1831 Les sociétés populaires
  • 1832 : '[La Fée aux miettes, conte fantastique
  • 1832 : Mademoiselle de Marsan, conte fantastique
  • 1832 : Jean-François les Bas-bleus
  • 1832 : Rêveries littéraires, morales et fantastiques
  • 1832 : Souvenirs de la jeunesse
  • 1833 : Le dernier banquet des Girondins
  • 1833 : Trésors des fèves et fleurs des pois
  • 1834 : Notions élémentaires de linguistique
  • 1834 : Du langage factice appelé macaronique
  • 1834 : M. Cazotte
  • 1835 : La Péninsule, tableau pittoresque, contes en prose et en vers
  • 1835-1836 : La Saône et ses bords
  • 1836-1837 : La Seine et ses bords
  • 1837-1840 : Paris historique, 3 volumes
  • 1837 : Inès de Las Sierras
  • 1838 : Les quatre talismans et la légende de sœur Béatrix
  • Bonaventure Desperiers
  • 1839 : La neuvaine de la chandeleur et de Lydie
  • 1840 : Souvenirs et portraits de la Révolution
  • 1842 : Description raisonnée d'une jolie collection de livres
  • Stances à M. Alfred de Musset
  • 1844 : Journal de l'expédition des Portes de Fer
  • 1844 : Franciscus Columna

Література

[ред. | ред. код]
  • Oliver, A. Richard, (1964). Charles Nodier: Pilot of Romanticism (Syracuse, N.Y.: Syracuse University Press)
  • Loving, M. (2003). «Charles Nodier: The Romantic Librarian». Libraries & Culture, 38(2), 166—188.
  • Engel, Manfred, (2008). «Literarische Anthropologie à rebours. Zum poetologischen Innovationspotential des Traumes in der Romantik am Beispiel von Charles Nodiers Smarra und Thomas DeQuinceys Dream-Fugue». Komparatistik als Humanwissenschaft, ed. Monika Schmitz-Emans, Claudia Schmitt and Christian Winterhalter (Würzburg: Könighausen & Neumann), 107—116.
  • Porée, Adolphe-André (1903). Note sur Auguste Le Prévost et Charles Nodier (фр.). Rouen: L. Gy. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118735594 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ а б Нодье Шарль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. ↑ Jouin H. La sculpture dans les cimetières de Paris // Nouvelles archives de l’art français — 1897. — Vol. 3e série, tome 13. — P. 133. — ISSN 0994-8066; 2419-2465
  7. ↑ Французька академія — 1635.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарль_Нодьє&oldid=38499746