Шаруа

Шаруа — соціальний прошарок залежних скотарів (кедей) і хліборобів (жатакі) в казахському феодальному суспільстві. Шаруа юридично не були закріпачені. Вони повинні були вносити продуктову ренту в різних формах і виконувати всілякі відпрацювання. При посиленні експлуатації між шаруа і феодалами виникали конфлікти, при яких шаруа відкочовували, гнали худобу, повставали і брали участь у збройних сутичках тощо.

Див. також

• Ку́лі — наймані робітники, батраки, у XIX — поч. XX ст. дешева робоча сила з густонаселених азійських колоній.

Джерела

• Якунин А. Ф. Народы Средней Азии и Казахстана во второй половине XIX века. — Москва, 1954.(рос.)