Шарівка (селище)
| селище Шарівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Богодухівський район |
| Тер. громада | Богодухівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA63020010030054467 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1700 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 4,18 км² |
| Населення | ▲ 1680 (01.01.2017)[1] |
| Густота | 461 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 62155 |
| Телефонний код | +380 5758 |
| Географічні координати | 50°0′47″ пн. ш. 35°26′43″ сх. д. / 50.01306° пн. ш. 35.44528° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 134 м |
| Водойма | річка Мерчик
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Гавриші |
| До станції: | 13 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 62153, смт Шарівка, вул. Макаренка, 8 |
| Карта | |
  Шарівка | |
 Шарівка  Шарівка | |
| |
|
| |
Ша́рівка — селище у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. У селищі є цукроварня, санаторій. Відоме найбільшим садово-парковим комплексом області, парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Шарівський».
Селище міського типу Шарівка знаходиться на обох берегах річки Мерчик, в місці впадання в неї річки Мандричина. Нижче за течією річки Мерчик примикає до села Мирне. Вище за течією через 2 км село Хрущова Микитівка. Нижче за течією річки Мандричина примикає селище Мандричине, на річці зроблена велика загата. Село оточене великими лісовими масивами.
Село назване на честь його засновника Матвія Шарія.
Поселення було засноване на річці Мерчик у 1700 році осавулом Охтирського полку Матвієм Шарієм спочатку як хутір. У 1709 році Шарієві, на його проханням, дозволили поселити на хуторі 20-ть сімей переселенців з-за Дніпра.
За даними 1864 року у слободі Богодухівського повіту Харківської губернії мешкало 736 осіб (352 чоловіки та 384 жінки), налічувалось 102 дворових господарства, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1286 осіб (594 чоловічої статі та 692 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[4].
В Шарівці діють 2 релігійні громади:
Ці релігійні громади співпрацюють між собою на рівні їх всеукраїнських об'єднань в рамках Всеукраїнської Ради Церков[5].
Садово-парковий комплекс був закладений у 1800 році. Змінювались його власники і він перебудовувався. У 1900 році новий власник Леопольд Кеніґ перебудував палац (у ньому чудовий камін, дубова бібліотека, прекрасна головна зала). Кеніґ привів до ладу й величезний парк: побудував терасу, зробив водоустрій. У цьому парку на спуску до одного з озер росте 600-річний дуб.
Парк умовно поділяється на дві частини. Великі за площею широкі алеї півколом оточують палац. Навпроти розкішної свого часу білої тераси за містками через озеро розбиті липові алеї, зроблені декоративні насадження дерев. Праворуч від палацу насадження дерев на схилах височини приводять до найбільшого з озер, яке оточене куртинами широколистих та хвойних рослин. Озеро непомітно переходить у струмок з маленькими містками.
- Ємець Василь Костьович — бандурист-віртуоз, письменник, вояк Армії УНР.
- Ємець Федір Костьович — український скульптор.
- Поліщук Тамара Вікторівна (нар. 1956) — українська журналістка.
-
Фазанник (нині санаторний корпус) -
Фазанник. Вид зліва -
Фазанник. Вид з правого боку. -
-
Парк в смт. Шарівка -
-
-
-
Альтанка -
Липовий парк -
Парк. Сходи. -
Ставок. Вид зі сторони парку -
Палацо-парковий ансамбль (садиба) -
Палацо-парковий ансамбль (сучасне використання — лікувальна установа) -
Колишні стайні -
Господарські будівлі -
Альтанка -
Шарівський палац -
Меморіальна дошка видатному бандуристу Василю Ємцю на фасаді Будинку Культури -
Пам'ятник бандуристам у центрально парку Шарівки -
Меморіал загиблим у Другій світовій війні -
Пам'ятник солдатам ЗСУ у центральному парку
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 720)(рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-250. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 423 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 10 вересня 2015.
- ↑ Інформація про ВРЦіРО. vrciro.org.ua (ua) . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 10 жовтня 2020.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Шарівка на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з травня 2019]
- Погода: Шарівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Фотовыставка «Усадьбы плачут» (російською мовою)
- Пам'ятники архітектури України. Харківська область (російською мовою) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Маєтки Харківщини [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Прогулки по Шаровке [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Тридцять три документи про сел. Шарівка знайшли в Харківському обласному архіві[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)
