Перейти до вмісту

Шарій Ольга Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шарій Ольга Олексіївна
Ім'я при народженнірос. Ольга Алексеевна Бондаренко
Народилася25 березня 1989(1989-03-25) (35 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Місце проживанняІспанія
Діяльністьжурналістка, політолог, головна редакторка, ютуберка
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка
Знання мовросійська і українська
Роки активності2018 — тепер. час
Посадаголовний редактор
Партія«Партія Шарія»
У шлюбі зШарій Анатолій Анатолійович

Ольга Олексіївна Шарій, дівоче прізвище Бондаренко (25 березня 1989(1989-03-25), Київ) — проросійська журналістка з України, пропагандистка, відеоблогерка. Редакторка проросійського інтернет-видання «Шарій.net». Член Міжнародної федерації журналістів, співзасновниця та керівниця забороненої в Україні Партії Шарія[1]. З 20 серпня 2021 року перебуває під санкціями РНБО[2].

Кандидат в народні депутати 2019 року[3], де «партія» отримала 2,23 % голосів.

Дружина проросійського відеоблогера, пропагандиста й колишнього журналіста Анатолія Шарія. Із 2019 року проживає в Іспанії разом із чоловіком.[джерело?]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бондаренко Ольга Олексіївна народилася 25 березня 1989 року в Києві. 2011 року закінчила Київський університет імені Тараса Шевченка. У тому ж році почала журналістську кар'єру в інтернет-виданнях «Facenews» і «Gloss»[4][5][6].

2013 року в Євросоюзі побралася з журналістом Анатолієм Шарієм. Станом на 2019 рік були одружені[2].

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

2013 року, під час Революції гідності писала статті для From-UA. 2014 року співпрацювала з виданням The Kiyv Times і «Кореспондент»[7].

2018 року створила канал на YouTube, що у вересні 2018 року мав 200 тисяч, а в липні 2019—330 тисяч підписників[8].

2017 року подала заявку на вступ до «Незалежної медіа-профспілки України», але 5 з 7 членів комісії виступили проти її вступу, аргументувавши це тим, що її «публічні заяви не відповідають статуту організації». За місяць вона вступила до Європейського союзу журналістів і стала членкинею Міжнародної федерації журналістів[9][10].

З серпня 2018 року почала періодично з'являтися в ефірах забороненого в Україні телеканалу NewsOne, пов'язаного із кумом Путіна проросійським олігархом Віктором Медведчуком[11].

Партійна діяльність

[ред. | ред. код]

Проходила другим номером у списку політичної партії «Партія Шарія» на дострокових виборах до Верховної ради України 21 липня 2019 року[12][13][14]

На виборах партія набрала 2,23 % і не пройшла в парламент.

Пропагандистська діяльність

[ред. | ред. код]

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, як і до нього, веде активну антиукраїнську та проросійську пропаганду[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Расследования (рос.) https://web.archive.org/web/20200226121407/https://www.obozrevatel.com/crime/bloger-razoblachil-rossijskuyu-agenturu-sredi-soratnikov-shariya.htm. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 лютого 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. ↑ РНБО запровадила санкції проти Шаріїв та головреда "Страни" Гужви. pravda.com.ua. Українська правда. 20 серпня 2021. Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
  3. ↑ Центральна виборча комісія - Виборчий список. ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ПАРТІЯ ШАРІЯ". cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2020.
  4. ↑ Бондаренко, Ольга (6 ноября 2012). Рассказ киевлянки о поездке в Литву. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
  5. ↑ Бондаренко, Ольга (6 ноября 2012). Интервью с тремя парами киевских близнецов. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
  6. ↑ Бондаренко, Ольга (14 ноября 2012 года). Как живется украинцам с необычными фамилиями?. gloss.ua. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
  7. ↑ Статьи Ольги Бондаренко на сайте «Корреспондент». Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 23 лютого 2021.
  8. ↑ Канал Ольги Шарий на YouTube. Архів оригіналу за 21 лютого 2021. Процитовано 23 лютого 2021.
  9. ↑ Новиков, Максим (10-10-2017). НМПУ отказал Ольге Шарий в получении статуса журналиста. newstes.ru. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 7 серпня 2018.
  10. ↑ Ольга Шарий принята в Международную федерацию журналистов. newstes.ru. 03-11-2017. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
  11. ↑ Алексей Минаков. NewsOne и 112-Украина — не оппозиционные, а пропагандистские телеканалы [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.] Детектор медиа, 22.08.2018
  12. ↑ Опубликован список первой пятерки Партии Шария. Страна.UA. 17 червня 2019. Архів оригіналу за 16 грудня 2021. Процитовано 6 вересня 2019.
  13. ↑ Выборы-2019: список партии Партия Шария. Сегодня.UA. 10 липня 2019. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 6 вересня 2019.
  14. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 23 липня 2019.
  15. ↑ Шарій Ольга Олексіївна — Фігурант(ка) реєстру зрадників, інформація про зраду | Реєстр Зрадників і ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарій_Ольга_Олексіївна&oldid=44259614