Шаталов Анатолій Степанович
| Анатолій Степанович Шаталов | |||||
 | |||||
| Народився | 29 квітня 1919 Козачі Лагері | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Помер | 1997 | ||||
| Громадянство |  Україна
| ||||
| Навчання | Ленінградське художньо-промислове училище | ||||
| Нагороди |
| ||||
Анатолій Степанович Шаталов (нар. 29 квітня 1919, Козачі Лагері — пом. травень 1997) — український скульптор; член Спілки художників України.
Народився 29 квітня 1919 року в селі Козачих Лагерях (тепер Олешківський район Херсонської області, Україна), де його мати працювала вчителькою початкових класів, а батько служив оперуповноваженим Олешківської міліції. 1920 року втратив батька, який загинув під час виконання службових обов'язків, і з матір'ю переїхав до її батьків в Олешки. З 1928 по 1937 рік навчався в Олешківській першій школі[1][2]. 1939 року призваний до лав Червоної армії[3]. Брав участь у німецько-радянській війні, служив у блокадному Ленінграді при штабі 13-ї повітряної армії.
1949 року закінчив Ленінградське художньо-промислове училище. На початку 1950-х років переїхав до Києва[1]. Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних — з 1957 року. Жив в будинку на вулиці Артема, 81, квартира 29.
У 1980-х роках повернувся в Олешки. Помер у травні 1997 року. Похований в Олешках на центральному кладовищі[1].
Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Основні твори:
.JPG) Богдану Хмельницькому, Кривий Ріг |
 Семену Скляренку, Байкове кладовище |
 Богдану Хмельницькому, Черкаси |
- «Рабіндранат Тагор» (1957);
- портрет письменника О. Бойченка (1958);
- «М. В. Гоголь» (1964);
- пам'ятники:
- Богдану Хмельницькому (1958, Кривий Ріг);
- С. Д. Скляренку (1963, Байкове кладовище, Київ)[4];
- В. І. Леніну (1965, Новий Буг);
- Богдану Хмельницькому (1995, Черкаси, у співавторстві)[5] та інші.
В Олешках відкриті пам'ятники його роботи В. І. Леніну, письменнику-драматургу М. Кулішу, Героям Радянського Союзу І. Бойку та П. Литвинову, Ф. Е. Дзержинському, гумористу Остапу Вишні[1].
Нагороджений:
- орденами Червоної Зірки (30 жовтня 1944), Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 листопада 1985);
- медалями «За оборону Ленінграда» (2 червня 1943), «За перемогу над Німеччиною» (18 серпня 1945)[3].
Почесний громадянин міста Олешків (за заслуги перед Україною і перед містом)[6].
- ↑ а б в г Арткавун. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Цюрупинск сегодня. [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Память народа. [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- ↑ Черкаси. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Олешківська міська рада. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 16 липня 2020.
- Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.
- Народились 29 квітня
- Народились 1919
- Померли 1997
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Уродженці Олешківського району
- Персоналії:Олешки
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Випускники Санкт-Петербурзької державної художньо-промислової академії імені О. Л. Штігліца
- Українські скульптори
- Радянські скульптори
- Скульптори XX століття
- Скульптори Києва
- Члени Національної спілки художників України
- Почесні громадяни Олешків
- Поховані в Олешках