Шаталін Юрій Васильович

Шаталін Юрій Васильович
Народився	26 грудня 1934(1934-12-26) Московська область, РСФРР, СРСР
Помер	14 листопада 2000(2000-11-14) (65 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник	Війна в Афганістані 1979—1989 і Карабаський конфлікт
Військове звання	генерал-полковник і генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди

Юрій Васильович Шаталін (26 грудня 1934(19341226), місто Дмитров, тепер Московської області, Російська Федерація — 14 листопада 2000, місто Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР, генерал-полковник (1987). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках.

Життєпис

Народився в родині робітників, мати працювала на річковому флоті. У 1954 році закінчив середню школу в селищі Ікша Дмитровського району Московської області.

З 1954 року — в Радянській армії. Навчався у Владимирському піхотному училищі, після його розформування був переведений до Уфимського піхотного училища, а звідти — до Бакинського військового училища, яке закінчив у 1957 році.

У 1957—1962 роках — командир танкового взводу, заступник командира танкової роти в Прикарпатському військовому окрузі.

Член КПРС з 1958 року.

У 1965 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе в Москві.

У 1965—1967 роках — командир мотострілецького батальйону 54-го гвардійського мотострілецького полку 203-ї мотострілецької дивізії Туркестанського військового округу. У 1967—1970 роках — начальник штабу 180-го мотострілецького полку 108-ї мотострілецької дивізії Туркестанського військового округу. У 1970—1972 роках — командир 373-го гвардійського мотострілецького полку 5-ї гвардійської мотострілецької дивізії Туркестанського військового округу. У 1972—1974 роках — начальник штабу 58-ї мотострілецької дивізії Туркестанського військового округу.

У 1976 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил імені К. Є. Ворошилова.

У 1976—1980 роках — командир 5-ї гвардійської мотострілецької Зимниковської дивізії імені 60-річчя СРСР в Туркестанському військовому окрузі. Дивізія була дислокована в місті Кушка Туркменської СРСР біля кордону з Афганістаном. У грудні 1979 року дивізія першої з Сухопутних військ СРСР була введена в Афганістан з початком Афганської війни. Пройшовши маршем територією Афганістану кілька сотень кілометрів, дивізія розташувалася в афганських районах Герата, Шинданда і Кандагара. Протягом року брав участь у бойових діях.

У грудні 1980 — травні 1982 року — начальник штабу 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу. У травні 1982 — серпні 1984 року — командувач 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу (штаб — місто Єреван, Вірменська РСР).

У серпні 1984 — грудні 1986 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Московського військового округу.

24 грудня 1986 — 15 жовтня 1990 року — начальник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР, член Колегії МВС СРСР.

15 жовтня 1990 — 21 вересня 1991 року — командувач внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ СРСР, член Колегії МВС СРСР.

Внутрішні війська МВС СРСР під керівництвом Шаталіна брали участь у численних міжнаціональних конфліктах на території СРСР: Карабахський конфлікт (1987—1991), конфлікти у Вірменії та в Азербайджані (з 1988), грузино-абхазький конфлікт (з 1989), Ферганські погроми (1989), Ошські події 1990 року та інші. Окрім «виконання завдань з охорони правопорядку та локалізації конфліктів», Юрій Шаталін керував діями внутрішніх військ щодо підтримки порядку в зоні аварії на Чорнобильській АЕС та під час Спітацького землетрусу у Вірменській РСР.

21 вересня 1991 року звільнений з посади командувача внутрішніх військ МВС СРСР, звинувачений у сприянні серпневому заколоту ДКНС. Якийсь час залишався без призначення.

У грудні 1991 — 1992 року — перший заступник головнокомандувача Прикордонних військ Російської Федерації.

У 1992—1993 роках брав активну участь у локалізації осетино-інгушського конфлікту, з 12 лютого 1993 був заступником голови тимчасової адміністрації в зоні конфлікту, а з 27 березня по 13 липня 1993 року — головою тимчасової адміністрації в ранзі заступника голови ФСК Російської Федерації в умовах надзвичайного стану. Після вбивства голови тимчасової адміністрації Віктора Поляничка з 1 серпня по 16 вересня 1993 року виконував обов'язки голови тимчасової адміністрації.

З 23 грудня 1993 року — радник голови Уряду Російської Федерації.

У 1995 році звільнений у запас після досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Проживав у місті Хотьково Московської області.

Помер 14 листопада 2000 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Звання

• полковник (1975)
• генерал-майор (30.10.1978)
• генерал-лейтенант (28.04.1984)
• генерал-полковник (29.10.1987)

Нагороди і відзнаки

• орден Мужності (Російська Федерація) — за мужність, виявлену при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
• орден Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІ ст.
• орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.
• орден «Знак Пошани»
• медалі
• медаль «30-ті роковини Революційних Збройних сил Куби» (Куба) (24.11.1986)
• нагороди Демократичної Республіки Афганістан та Монгольської Народної Республіки

Джерела

• Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)
• журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 12, 1990. (рос.)
• Шаталин Юрий Васильевич (рос.)