Шафран сітчастий
| Шафран сітчастий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Півникові (Iridaceae) |
| Рід: | Шафран (Crocus) |
| Вид: | Шафран сітчастий (C. reticulatus)
|
| Біноміальна назва | |
| Crocus reticulatus | |
Шафра́н сітча́стий[1] (Crocus reticulatus)[2] — багаторічна рослина родини півникових. Вид занесений до Червоної книги України в статусі «Неоцінений». Маловідома декоративна культура.
Обидві видові назви, українська та латинська, вказують на характерну ознаку цього виду, а саме: добре помітну сіточку волокон, що вкриває нижню частину бульбоцибулини.
Трав'яниста рослина заввишки 5-30 см. Весняний ефемероїд, геофіт. Бульбоцибулина завширшки до 1,5 см, з коричневими грубосітчасто-волокнистими, нерідко розірваними оболонками; щороку змінюється. Стебло відсутнє. Листків 3-4 штуки, вони вузькі, шилоподібні (завширшки лише 0,5-1 мм), зелені з білою смужкою, з'являються одночасно з квітками і після цвітіння сильно видовжуються.
Покривало складається з 2-3 плівчастих лусок. Квітки поодинокі, запашні, блідо-фіалкові з 3 ніжно-бузковими або фіолетовими смужками на зовнішніх пелюстках. Зрідка трапляються рослини з білими квітками. Оцвітина тричленна, зрослопелюсткова, актиноморфна. Віночок з довгою трубкою та шестилопатевим відгином, у зіві голий. Тичинок 3, вони жовті, з помаранчевими пиляками, які за довжиною дорівнюють тичинковим ниткам. Приймочка жовтогаряча, трилопатева, довша за тичинки. Плід — довгаста коробочка, що лежить на поверхні землі. Насінини коричневі, завширшки 2 мм.
Число хромосом 2n = 12.
Рослина світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна, але зростає у посушливих місцевостях. Таке пристосування можливе завдяки скороченому періоду вегетації, під час якого шафрани сітчасті встигають використати весняні запаси вологи у ґрунті. Типовими екотопами цього виду є схили степових балок, зарості чагарників, узлісся сосняків, негусті діброви, ялівцеві рідколісся, цілинні степи, рідше — узлісся заплавних лісів. Нерідко шафран сітчастий утворює асоціації з кострицею, але в степах, де зростає астрагал, його популяції нечисленні. На пасовищах популяції перебувають у пригніченому стані, тому тут трапляються лише поодинокі особини.
Розмножується бульбоцибулинами та насінням. Квітне у березні-травні, в теплі роки на півдні ареалу цвітіння може початися наприкінці січня — в лютому. Запилюється перетинчастокрилими комахами. Плодоносить у травні-червні. Насіння розповсюджується мурахами. Його проростання зазвичай відбувається восени того ж року, коли воно достигло, рідше — через рік. Схожість насіння становить 90%. Сіянці здатні квітнути вже у 3-річному віці, проте масове цвітіння наступає у віці 4-6 років. Завдяки вегетативному розмноженню шафран сітчастий здатен утворювати клони.
Шафран сітчастий поширений на Балканах, півночі Італії, в Угорщині, Румунії, Молдові, Болгарії, Малій Азії, на Кавказі, включно з Передкавказзям і західною частиною Закавказзя, у пониззях Дону. На теренах України цей вид зростає по всій лісостеповій і степовій зонах, в Криму. Західна межа розповсюдження проходить через Східне Поділля.[3] Висотний діапазон становить 100–1800 метрів над рівнем моря.
Хоча українські популяції шафрану сітчастого доволі численні, на їх динаміку негативно впливають весняні пали, випасання худоби, збирання квітів для букетів, оранка та вирубування дібров. Вид охороняється в заповідниках «Єланецький степ», Луганському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільскому, а також в національних парках «Святі Гори» і «Гомільшанські ліси» .
За межами України охороняється лише в Росії, де занесений до Червоних книг деяких чорноземних областей і республік Північного Кавказу.[4][5]
Шафран сітчастий вирощують в садах як декоративну рослину, хоча він менш популярний, ніж інші види цього роду. Висаджують його на клумбах, в альпінаріях, під кронами дерев. Насадження стійкі, часто культурні рослині дають самосів.
|
|
- ↑ Crocus reticulatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ The Plant List [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.].(англ.)
- ↑ Поширення та стан популяцій Crocus reticulatus Stev. ex Adams (Iridaceae) і Tulipa quercetorum Klok. & Zoz (Liliaceae) на території Східного Поділля / О. І. Шиндер // Укр. ботан. журн. — 2009. — Т. 66, № 4. — 489–497. — PDF [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Crocus reticulatus [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Особо охраняемые природные территории России».(рос.) — Переглянуто 1 грудня 2014.
- ↑ Шафран сітчастий [Архівовано 19 вересня 2017 у Wayback Machine.] у Червоній книзі Ростовської області. (рос.)
Шафран сітчастий [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 1 грудня 2014.