Шахнович Мойсей Давидович
Мойсей Давидович Шахнович | |
---|---|
івр. מויסיי דוידוביץ' שאחנוביץ' | |
Народження | 15 травня 1918 ? Старокостянтинів або Любар |
Смерть | 19 жовтня 1982 (64 роки) Баку |
Поховання | Бакинське єврейське кладовище |
Національність | єврей |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | артилерія |
Освіта | вища |
Роки служби | 1938-1946 |
Звання | капітан |
Формування | 91-ша стрілецька дивізія (2-го формування) |
Командування | командир батареї 321-го артилерійського полку |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Мойсей (Моїсей) Давидович Шахнович (1918—1982) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, командир батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія, Південний фронт), Герой Радянського Союзу, капітан.
Народився Мойсей Шахнович 15 травня 1918 року в родині робітника. У більшості джерел про нього вказано, що місцем народження є м. Старокостянтинів Хмельницької області, проте, за іншими даними, він є уродженцем смт Любар на Житомирщині[1][2][3][4]. За деякими свідченням, він навіть був випускником місцевої єврейської школи[5]. Імовірно, сім'я Шахновичів могла згодом переїхати до Старокостянтинова на постійне місце проживання.
1937 року Шахнович закінчив Дніпропетровський машинобудівний технікум. Після цього повернувся до Старокостянтинова, працював на місцевому цукровому заводі теплотехніком.
З 1938 року Мойсей Давидович у лавах Червоної армії. 1941 року закінчив Бакинське військове піхотне училище.
З початком Німецько-радянської війни Мойсей Давидович з листопада 1941 року перебував на фронті. Воював на Дону, у передгір'ї Кавказу та під Сталінградом. Брав участь у визволенні України, зокрема міст Краснодона та Мелітополя; пізніше воював у Білорусі та Прибалтиці. Був чотири рази поранений. Капітан, був командиром батареї 321-го артилерійського полку (91-ша стрілецька дивізія, 51-ша армія).
Особливо відзначився у вуличних боях за місто Мелітополь 12—23 жовтня 1943 року. Його батарея знищила 2 танки, 4 автомашини, придушила вогонь декількох батарей і відбила ряд контратак противника.
З 1946 року — звільнений у запас. Спочатку повернувся до Старокостянтинова, де залишилися рідні, проте вони були розстріляні ще 1942 року. Тому, врешті-решт, Шахнович поїхав до міста, де навчався військовій справі — до Баку, де й прожив до кінця життя.
1958 року закінчив Московський інститут народного господарства. Працював директором гастроному в Баку, який місцеві жителі так і називали «гастроном Шахновича».
Помер 19 жовтня 1982 року. Похований у Баку на Єврейському кладовищі.
Мойсей Давидович із дружиною Есфір виростили двох синів — Давида та Олександра. Онуки та правнуки живуть в Ізраїлі.
За мужність і відвагу, проявлені у боях при звільненні Мелітополя, 1 листопада 1943 року Мойсею Давидовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 1296)[6].
Був нагороджений також Орденом Червоної Зірки (14 лютого 1943[7]), медаллю «За оборону Сталінграда»[8], іншими медалями.
На честь М. Д. Шахновича була названа одна з вулиць Мелітополя, його ім'я увічнено на міській Алеї Героїв Радянського Союзу[9].
У смт Любар на будівлі Любарської гімназії № 1 при вході Мойсею Шахновичу встановлена меморіальна дошка як уродженцю цього населеного пункту[10]. Також, 9 травня 2010 року у сквері біля вищезазначеної гімназії встановлено Пам'ятник Героям-землякам Любарщини 1941—1945 років, серед яких і стела Мойсею Давидовичу Шахновичу[11].
- Долгов О. А., Дербенев Н. Е., Дорофеев А. В. Бакинское высшее / под общей редакцией Максина И. В.. — Баку: Типография БВОКУ, 1965. — 120 с.
- Долгов О. А., Дорофеев А. В. История Бакинского высшего общевойскового командного училища имени Верховного Совета Азербайджанской ССР / под общей редакцией генерал-майора К. В. Севастьянова. — 2-е переработанное. — Баку: Типография БВОКУ, 1969. — 120 с.
- Долгов О. А., Мысов А. Е., Сергеев В. П. Бакинское высшее общевойсковое / под общей редакцией генерал-лейтенанта В. Э. Баршатлы. — Баку: Азербайджанское государственное издательство, 1985. — 153 с.
- Гафурова (Смазилкина) Н. В. 75 лет Бакинскому высшему общевойсковому. — Санкт-Петербург: издательство Политехнического университета, 2014. — 210 с. — ISBN 978-5-7422-4607-7.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2.
- Золотые звёзды Азербайджана. — Б.: Издательство Института истории Академии наук Азербайджанской ССР, 1975. — С. 306—307.
- Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., испр., доп. — Киев: Политиздат Украины, 1985. — С. 487—490.
- Кумок В. Н., Воловник С. В. Евреи Мелитополя. — Мелитополь: Изд. дом МГТ, 2012. — Т. 1, с. 395, 479.
- Шахнович Моисей Давидович. 15.05.1918 - 19.10.1982. Герой Советского Союза. Патриотический интернет-проект "Герои страны" (рос.) . Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 06.01.2021.
- Шахнович Моисей Давидович - Герой Советского Союза 1918 - 1982. Наш Баку. История Баку и бакинцев (рос.) . Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 06.01.2020.
- ↑ Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., испр., доп. — Киев: Политиздат Украины, 1985. — С. 487.
- ↑ Липко С. А. Любар // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Житомирська область. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 395.
- ↑ Лутай М. Є. Любарщино, краю наш неповторний: короткі нариси з історії населених пунктів Любарського району Житомирської області. — Житомир: Волинь, 2010. — ISBN 978-966-690-117-3.
- ↑ Шмуник Я. О местечке, в котором я родился, и о настоящих людях. Холокост в искусстве имени Юрия Розенблата и проф. Альберта Уманского (рос.) . Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Рейхман Г. (30.05.2002). "Время". "Любарчане". Холокост в искусстве имени Юрия Розенблата и проф. Альберта Уманского (рос.) . Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 01.11.1943. Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Фронтовой приказ №: 18/н от 14.02.1943 91 СД 51 Армии Южного фронта. Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Акт № 145 вручения награжденнім медали "За оборону Сталинграда". Электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» (рос.) . Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Моїсей Давидович Шахнович. Централізована бібліотечна система м. Мелітополя. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Мемориальная доска М. Д. Шахновичу в п.г.т.Любар. Проект «Шукач» (рос.) . 11.11.2018. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
- ↑ Памятник Героям-землякам Любарщины 1941-1945 годов в п.г.т.Любар. Проект "Шукач" (рос.) . 11.11.2018. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 06.01.2021.
- Народились 15 травня
- Народились 1918
- Померли 19 жовтня
- Померли 1982
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Сталінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Випускники Азербайджанського вищого військового училища
- Капітани (СРСР)
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Випускники Російського економічного університету імені Г. В. Плеханова
- Уродженці Любара
- Померли в Баку