Шахта «Іббенбюрен»
Країна | Німеччина |
---|---|
Розташування | м. Іббенбюрен |
52°17′14″ пн. ш. 7°44′17″ сх. д. / 52.2872° пн. ш. 7.73806° сх. д. | |
Власник | RAG Anthrazit Ibbenbüren GmbH |
Фактичний видобуток | 1,9 млн т/рік |
Марка вугілля | антрацит |
Категорія за газом | газова |
Рік будівництва | 1846[1][2] |
Рік закриття | 2018 |
Кількість працівників | 2260 |
Технологічна схема | |
Пластів в роботі | 4 |
Схема розкриття | вертикальними стволами |
Система розробки | стовпова |
Основні горизонти | 339,3; 391,1; 414,9; 603,3; 868; 1545 м |
Кількість стволів | 6 |
Кількість лав | 7 |
Навантаження на лаву | 1255 т/добу |
Глибина розробки | до 1545 м |
Запаси вугілля | |
Вугільний басейн (район, родовище) | Іббенбюренський |
Додаткова інформація | |
Шахта «Іббенбюрен» у Вікісховищі |
Шахта «Іббенбюрен» (нім. Ibbenbüren) компанії RAG Anthrazit Ibbenbüren GmbH — одна з найглибших (1545 м) кам'яновугільних шахт у світі (ФРН, Іббенбюренський басейн).
Запаси антрациту оцінюються в 50 млн т. Родовище містить 4 пласти антрациту вестфальского ярусу верхнього карбону. Середня потужність пластів 1,52 м. Кути падіння пластів до 10°. Один з пластів розкритий на глибині 1545 м. Шахтне поле розкрите 6 вертикальними стовбурами. Характеристика вугілля: вміст летких 5-6 %, зольність 3 %, вміст сірки 1 %, теплота згоряння 35,3 МДж/кг.
На шахті 7 комплексно-механізованих лав. Управління покрівлею ведеться способом обвалення. Виїмка вугілля в лавах проводиться з допомогою стругів. Середня довжина лави 242 м, середньодобове посування 2,73 м, навантаження 1255 т. Основний вид транспорту по головним виробкам — конвеєрний. Продуктивність збагачувальної фабрики до 900 т/год (4,4 млн т в рік). Застосовується флотація. Є також брикетна фабрика (продуктивність 200 т/год). Шахта газова. За допомогою системи дренажу метану щодня на поверхню видається близько 500 тис. м³ газу, з яких приблизно 90 % використовується. На шахті зайнято 2260 робітників.
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.