Шацьких Олег Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олег Шацьких
Особисті дані
Повне ім'я Олег Олександрович
Шацьких
Народження 15 жовтня 1974(1974-10-15) (50 років)
  Ташкент,
Узбецька РСР,
СРСР
Громадянство  Узбекистан
Позиція нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1992 Узбекистан «Пахтакор» 2 (2)
1992–1995 Узбекистан «Політотдєл» 75 (63)
1995–1998 Узбекистан «Навбахор» 64 (60)
1998 Узбекистан «Дустлик» 3 (3)
1999–2001 Узбекистан «Динамо» (Самарканд) 2 (1)
2003 Узбекистан «Дустлик» 13 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996–1997 Узбекистан Узбекистан 12 (9)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олег Шацьких (узб. Oleg Shatskix, нар. 15 жовтня 1974) — узбецький футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за клуби «Політотдєл», «Навбахор» та «Динамо» (Самарканд), а також національну збірну Узбекистану[1]з 1996 по 1997 роки. Рідний брат футболіста київського «Динамо» та збірної Узбекистану Максима Шацьких.

Дворазовий чемпіон Узбекистану.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1992 року виступами за команду клубу «Пахтакор», взявши участь лише у 2 матчах чемпіонату. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Політотдєл» з Ташкентського вілоята, до складу якого приєднався 1992 року. На той час команда виступала в Першій лізі чемпіонату Узбекистану. В дебютний рік виступу за цю команду він став найкращим бомбардиром сезону з 25 голами і допоміг вийти своєму клубу до вищої ліги. У 1993 році Олег Шацьких став другим в суперечці за найкращих бомбардирів чемпіонату з 17-ма голами, а в 1994 році повторив цей успіх, забивши 19 м'ячів. Більшість часу, проведеного у складі «Політотдєла», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Політотдєла» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,84 голу за гру першості.

1995 року уклав контракт з клубом «Навбахор». Граючи у складі «Навбахора» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. Після закінчення сезону він став найкращим бомбардиром чемпіонату Узбекистану з 26-ма голами, а «Навбахор» став переможцем кубку Узбекистану і виграв бронзові медалі чемпіонату. У 1996 році «Навбахор» став чемпіоном Узбекистану, а Олег розділив титул найкращого бомбардира з Жафаром Ірісметовим, забивши 23 голи.

Наприкінці 1997 року Олег Шацьких отримав важку травму[2]. Протягом 1998 року захищав кольори команди клубу «Дустлик». Після цього так і не зміг повністю оговтатися від наслідку цієї травми.

З 1999 року два сезони перебував на контракті з клубом «Динамо» (Самарканд), проте практично не грав і 2001 року фактично завершив ігрову кар'єру.

2003 року спробував повернутися до професійного футболу, провів того року 13 ігор за «Дустлик», після чого остаточно припинив виступи на професійному рівні.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

1996 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Узбекистану. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 12 матчів, забивши 9 голів[3]. У складі збірної був учасником кубка Азії з футболу 1996 року в ОАЕ.

У 1997 році, виступаючи за збірну, в шести іграх поспіль забив вісім м'ячів. Рекордсмен збірної за цим показником[4].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]

Особисті

[ред. | ред. код]
  • Найкращий футболіст року в Узбекистані: 1995

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистика гравців збірної Узбекистану [Архівовано 22 жовтня 2008 у Wayback Machine.] // rsssf.com, 23 квітня 2008 року
  2. Дмитро Роговицький (08.10.2013). «У «Спартаку» не сподобалося». Інтерв'ю нападника київського «Арсеналу» Максима Шацьких (рос.). gazeta.ru. Архів оригіналу за 16 лютого 2017.
  3. Олег Шацьких, статистика виступі за збірну Узбекистану (узб.). Uzfootball.uz. Архів оригіналу за 11 грудня 2013.
  4. Рекорди (узб.). Uzfootball.uz. Архів оригіналу за 11 грудня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]