Швейцарський цивільний кодекс
| Швейцарський цивільний кодекс | |
 | |
| Країна |
 Швейцарія  |
|---|---|
| Юрисдикція |
Швейцарія |
Цивільний кодекс Швейцарії (SR 210, нім. Schweizerisches Zivilgesetzbuch; фр. Code civil suisse; італ. Codice civile svizzero; ромш. Cudesch civil svizzer) — цивільний кодекс, що діє у Швейцарії та регулює відносини між особами. Уперше був ухвалений 1907 року[1][2][3].
На документ значною мірою вплинув німецький цивільний кодекс і частково французький цивільний кодекс, проте більшість науковців у царині порівняльного права, зокрема К. Цвайґерт і Родольфо Сакко, стверджують, що швейцарський кодекс походить від чіткої парадигми цивільного права[4][5][6].
Кодифікований закон офіційно називається Швейцарський цивільний кодекс від 10 грудня 1907 року за датою ухвалення. Набув чинності з 1 січня 1912 року. Документ підготував Ойген Губер[en]. Згодом на французьку мову переклав Віргіль Россел, а італійську — Бренно Бертоні. Ретороманська мова на той час ще не була офіційною мовою.
Цивільний кодекс Турецької Республіки, дещо змінена й вдосконалена версія Швейцарського кодексу, ухвалили в 1926 році в ході масштабних реформ[en] уряду Кемаля Ататюрка щодо перетворення Туреччини в світську державу[7]. Кодекс також вплинув на кодекси кількох інших держав, таких як Перу.
1911 року ухвалили Швейцарський кодекс зобов'язань[8], що розглядається як п'ята унікальна частина цивільного кодексу Швейцарії. Таким чином, цей окремий кодекс був визнаний першим цивільним кодексом, що містив норми торгового права[9][10].
Швейцарський цивільний кодекс містить понад дві тисячі статей[10]. У вступі визначено принципи застосування цивільного права:
- Закон застосовується відповідно до його формулювання або інтерпретації правових питань, щодо яких він містить положення.
- За відсутності положення, суд виносить рішення відповідно до звичаєвого права, а за відсутності звичаєвого права — у відповідності з нормою, яку б він прийняв як законодавець.
- Суд повинен слідувати установленій доктрині та прецедентному праву.
Структура Швейцарського цивільного кодексу:
- Книга перша — «Суб'єкти права — фізичні та юридичні особи»;
- Книга друга — «Сімейне право»;
- Книга третя — «Спадкове право»;
- Книга четверта — «Речове право»;
- Книга п'ята — «Зобов'язальне право» (1911 року).
П'ята книга складається з розділів:
- I — «Загальні положення про зобов'язання»;
- II — «Окремі види зобов'язань»;
- III — «Торгові товариства»;
- IV — «Торгова реєстрація, право на фірму, торгове рахівництво»;
- V — «Цінні папери».
- ↑ SR 21 Zivilgesetzbuch (official website) (нім.) (фр.) (італ.). Berne, Switzerland. 10 вересня 1916. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ SR 210 Swiss Civil Code of 10 December 1907 (Status as of 1 January 2016) (official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ The Swiss Civil Code of December 10, 1907 (Effective January 1, 1912); Translated by Robert P. Shick, A.M., LL.B., Member of the Philadelphia Bar; Annotated by Charles Wetherill, A.B., LL.D., Member of the Philadelphia Bar; Corrected and Revised by Eugen Huber, Dr. Jur., Rer. Pub. et Phil., Law Professor, University of Berne; Alfred Siegwart, Dr.Jur., Professor of Swiss Law, University of Freiburg ; Gordon E. Sherman, Ph.B., LL.B., Member of the New York and New Jersey Bars. Boston, U.S.A.: The Boston Book Company. Процитовано 28 листопада 2016.
- ↑ Stoffel, Walter A. (1987). National Reports, Switzerland. У Knapp, Viktor (ред.). International Encyclopedia of Comparative Law. Т. I. Tübingen and Dorderecht, Boston, Lancaster: J.C.B. Mohr (Paul Siebeck) and Martinus Nijhoff Publishers. с. S-186.
- ↑ Zweigert, Konrad, Professor of Law, University of Hamburg; Director, Max Planck Institute for Foreign and International Private Law; Kötz, Hein, M.C.L. (Mich.); Professor of Law, University of Konstanz (1977). An Introduction to Comparative Law; Translated from the German by Tony Weir, Fellow of Trinity College, Cambridge. Т. I: The Framework. Amsterdam, New York, Oxford: North Holland Publishing Company. с. 166—177.
- ↑ Rabel, Ernst (1950), Private Laws of Western Civilization: Part III. The German and Swiss Civil Codes, Louisiana Law Review, т. 10, с. 271—275, архів оригіналу за 29 листопада 2016, процитовано 29 листопада 2016
- ↑ Zweigert, Konrad, Professor of Law, University of Hamburg; Director, Max Planck Institute for Foreign and International Private Law; Kötz, Hein, M.C.L. (Mich.); Professor of Law, University of Konstanz (1977). An Introduction to Comparative Law; Translated from the German by Tony Weir, Fellow of Trinity College, Cambridge. Т. I: The Framework. Amsterdam, New York, Oxford: North Holland Publishing Company. с. 176—177.
- ↑ SR 22 Obligationenrecht (official website) (нім.) (фр.) (італ.). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ SR 220 Federal Act on the Amendment of the Swiss Civil Code (Part Five: The Code of Obligations) (official website). Berne, Switzerland: Swiss Federal Council. 10 вересня 1916. Архів оригіналу за 16 квітня 2020. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ а б Frédéric Koller (13 вересня 2016). Quand la Suisse inspire la modernisation du droit chinois. Le temps (фр.). Lausanne, Switzerland. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 вересня 2016. [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]