Шевченки (Харків)
| Шевченки Харків | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°00′33″ пн. ш. 36°18′30″ сх. д. / 50.009166666667° пн. ш. 36.308333333333° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Водойма | Харків, Глибокий струмок | |||
| Поштовий індекс | 61054 | |||
| Телефонний код | +380 57 | |||
| Парки | Журавлівський гідропарк | |||
| Транспорт | ||||
| Метрополітен | Академіка Павлова | |||
| Трамвай | № 27 | |||
| Карта | ||||
| ||||
Шевченки (у XVIII ст. Шевченків хутір) — історична місцевість на сході міста Харкова, колишнє село.
Розташована у заплаві річки Харків на її лівому (південному) березі. Обмежена з півночі заплавою струмка Глибокий, зі сходу вулицею Академіка Павлова, з півдня ринком Барабашово, із заходу заплавою річки Харків. Належить до Київського району Харкова.[1]
Максимальна висота над рівнем моря — 143,5 м[2]. Населення близько 10 тисяч осіб. На території місцевості знаходиться станція метро Академіка Павлова, проходить трамвай № 27.
Назва Шевченкового хутора походить від прізвища чи прізвиська власників хутора та не має стосунку до Тараса Шевченка.
Наприкінці XVIII або на початку XIX століття було засновано Шевченків хутір у заплаві річки Харків на її правому березі, на місці нинішньої Журавлівки та вулиці Шевченка.
На військово-топографічних мапах Шуберта середини 19 століття Шивченків хутір розташований на правому березі річки Харків[3], а на місці нинішнього району Шевченки був Лащенків хутір.[4]
Між хутором Лащенка, розташованим нижче за течією річки на лівому схилі Глибокого Яру, й хутором Рижова,[5] що знаходився вище за течією Харкова на правому схилі Китлярчиного яру, в 1860-х роках знаходився стеариновий завод.
На початку 1930-х років (чи у 1929 р.) тут був утворений радгосп «городнього» напрямку, який назвали на честь одного з більшовицьких ватажків, що брали участь у завоюванні України, Семена Будьоного.
У 1937-1940 роках, у селі Шевченки було 258 дворів, цегельня, радгосп імені Будьонного та Шевченківська сільрада;[2] на хуторі Рижий[6] (колишній Рижова), що розташовувався безпосередньо на південному березі річки Харків вище за її течією, було 30 дворів[7].
У 1950-х чи у 1961 Шевченки були приєднані до Харкова.
- Харків — ліва притока Лопані .
- Китлярчин струмок[8] — ліва притока Харкова.
- Глибокий струмок[9] — ліва притока Харкова. Тече вздовж вулиці Владислава Зубенка.
- Журавлівське водосховище на річці Харків. Має дві частини, розділені греблею Героїв Праці. У верхній частині є озера (насправді затоки) Квітуче й Садове та Данилів острів. У нижній частині є Журавлівський півострів (платний), великий Пляжний острів, Гребний канал, Дренажний канал, Журавлівська гребля.
- ↑ Институт передовых технологий, Укргеодезкартография. Киевский район // Шевченки // Харьков. Атлас с каждым домом. М 1:16 000, 1:8 000 / отв. ред. Н. Шаргородская. — 2-е издание. — Х. : Институт передовых технологий, 2011. — С. 21 (квадрат Г). — 10 000 прим.
- ↑ а б Карта-километровка Харькова и окрестностей РККА, 1941 год. // Шевченки (рос.).
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 14, 1869 год // Х. Шивченковъ (рос.).
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 14, 1869 год // Х. Лащенковъ (рос.).
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 14, 1869 год // Х. Рыжова (рос.).
- ↑ Километровая карта РККА M-37 (А): Курская, Белгородская, Воронежская и Харьковская области // Шевченки (рос.).
- ↑ Карта-километровка Харькова и окрестностей РККА, 1941 год. // Х. Рыжий (рос.).
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 14, 1869 год // Китлярчинъ яръ (рос.).
- ↑ Трёхвёрстная военно-топографическая карта Российской империи, ряд XXIII, лист 14, 1869 год // Глубокий яръ (рос.).
- сост. Я. Солдатенко, С. Слободюк. Киевский район: История и современность. — 1-е. — Харьков : Исполнительный комитет Киевского районного совета города Харькова, 2004. — 176 с. — 1000 прим.
- АО «СПАЭРО Плюс», Укргеодезкартография. Харьков. План города. М 1:20000 / ред. Вл. Николаев. — десятое издание. — Харьков : СПАЭРО Плюс, 2009. — 120 с. — не указаны прим.