Шевченко Анатолій Миколайович

Шевченко Анатолій Миколайович
Шевченко Анатолій Миколайович
Народився	28 червня 1954 (70 років); Жданов, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор театру
Alma mater	Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1981)
Заклад	Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка і Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр
	Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Шевченко.

Анатолій Миколайович Шевченко (нар. 28 червня 1954, Жданов) — український актор театру; заслужений артист України з 8 листопада 2017 року^[1].

Життєпис

Народився 28 червня 1954 року в місті Жданові (нині Маріуполь, Україна). 1981 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого^[2].

Працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка. З 1999 року — у трупі Донецького академічного обласного російського драматичного театру в Маріуполі^[2]. Згодом – актор Кіровоградського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького^[3].

Ролі у театрі

Донецький академічний обласний драматичний театр

«Примадонни» Кена Людвіга — Доктор Майєрс
«Труффальдіно з Бергамо» Карла Ґольдоні — Панталоне
«Запрошення до замку» Жана Ануя — пан де Роменвіль
«Побачення по середах» Валентина Красногорова — Генерал
«Чорне та червоне, або Маріупольський скарб Нестора Махна» Віктора Сухорукова — Антонов-Овсієнко
«Ніч перед Різдвом» за повістю Миколи Гоголя — Чуб
«Приборкання норовливої» за п'єсою Вільяма Шекспіра — Баптіста
«Тато в павутині» Рея Куні — Стенлі Поуні
«Занадто одружений таксист» Рея Куні — Інспектор Портерхаус
«Люкс 13» Рея Куні — Річард Віллі
«Маленькі комедії» Аркадія Арканова та Григорія Горіна — Микола Степанович, начальник ЖКГ
«Вовки і вівці» Олександра Островського — Линяєв
«Міщанин-шляхтич» ща п'єсою Мольєра — Журден
«Провінційні анекдоти» Олександра Вампілова — Рукосуєв
«Повернися в Сорренто» Едуардо Де Філіппо — Аттіліо
«Вичини Хануми» Авксентія Цагарелі — Князь Понтіашвілі
«Троє на гойдалці» Луїджі Лунарі — Командор
«Денис Давидов» Володимира Соловйова — Кутузов
2022 — «Крик нації» Людмили Колосович, Олени Білої та акторів театру; режисер Людмила Колосович (2022; прем'єра в Ужгороді)^[4]^[5]^[6]^[7]^[8]^[9]^[10].

Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького

2024 — «Перед волею» Антона Литвинова за мотивами п'єси Марка Кропивницького; реж. Євген Лавренчук — Діброва, корифей^[11]

Примітки

↑ Указ Президента України від 8 листопада 2017 року № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
↑ ^а ^б Шевченко Анатолий Николаевич / kino-teatr.ru.(рос.)
↑ Микола БАБИН (22 листопада 2024). Анатолій Шевченко у проєкті «ВЕСНа» (укр.). Театральна студія «ВІК». Процитовано 2 грудня 2024.
↑ Megan Specia (1 липня 2022). ‘Long Live the Theater’: Mariupol’s Drama Company to Perform Again. «The New York Times». Процитовано 8 липня 2022.
↑ Сергій Винниченко (4 липня 2022). Ренесанс Маріупольського театру в Ужгороді: «Тут є театр» — Людмила Колосович. Портал «Театральна риболовля». Процитовано 8 липня 2022.
↑ Перша прем’єра. Підготовка розпочалася. Телекомпанія «М-студіо». 25 червня 2022. Процитовано 8 липня 2022.
↑ Сергій Федака (17 липня 2022). На високій ноті. «Закарпаття онлайн». Процитовано 22 липня 2022.
↑ Маріупольський театр покаже в Ужгороді виставу про Василя Стуса. «Vogue Ukraine». 18 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.
↑ Joanna Kakissis (21 липня 2022). The bombed Mariupol theater troupe is back on stage with a homegrown Ukrainian play. «National Public Radio». Процитовано 26 липня 2022.
↑ Світлана Максименко (2022). Митець і нація (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №6. Процитовано 25 січня 2023.
↑ Перед волею – Кропивницький

Біографії Театр Маріуполь

[1] Указ Президента України від 8 листопада 2017 року № 355/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»

[КТ-2] а ^б Шевченко Анатолий Николаевич / kino-teatr.ru.(рос.)

[ВЕСНа_2024-3] Микола БАБИН (22 листопада 2024). Анатолій Шевченко у проєкті «ВЕСНа» (укр.). Театральна студія «ВІК». Процитовано 2 грудня 2024.

[NYT_0701-4] Megan Specia (1 липня 2022). ‘Long Live the Theater’: Mariupol’s Drama Company to Perform Again. «The New York Times». Процитовано 8 липня 2022.

[Риболовля_0704-5] Сергій Винниченко (4 липня 2022). Ренесанс Маріупольського театру в Ужгороді: «Тут є театр» — Людмила Колосович. Портал «Театральна риболовля». Процитовано 8 липня 2022.

[Мстудіо_0625-6] Перша прем’єра. Підготовка розпочалася. Телекомпанія «М-студіо». 25 червня 2022. Процитовано 8 липня 2022.

[Закарпаття_0717-7] Сергій Федака (17 липня 2022). На високій ноті. «Закарпаття онлайн». Процитовано 22 липня 2022.

[Vogue_0718-8] Маріупольський театр покаже в Ужгороді виставу про Василя Стуса. «Vogue Ukraine». 18 липня 2022. Процитовано 22 липня 2022.

[NOR_0721-9] Joanna Kakissis (21 липня 2022). The bombed Mariupol theater troupe is back on stage with a homegrown Ukrainian play. «National Public Radio». Процитовано 26 липня 2022.

[Кіно-Театр_2022-6-10] Світлана Максименко (2022). Митець і нація (укр.). Ж-л «Кіно-Театр» №6. Процитовано 25 січня 2023.

[11] Перед волею – Кропивницький

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]