Перейти до вмісту

Шевченко Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шевченко Андрій Іванович
Народився15 серпня 1906(1906-08-15)
село Воскресенка, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер1982
Москва, СРСР
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Андрій Іванович Шевченко (15 серпня 1906(19060815), село Воскресенка, Катеринославська губернія (тепер Запорізька область) — 1982, Москва, СРСР) — радянський партійний і профспілковий діяч, інженер-залізничник. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Кандидат технічних наук (1937).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-залізничника. З 1914 по 1921 рік навчався в семирічній трудовій школі на станції Пологи. У 1922—1925 роках — учень механічного відділення Катеринославської професійної технічної школи, здобув кваліфікацію техніка-механіка. З 1924 по 1925 рік — помічник слюсаря вагоноремонтного заводу. У 1925 році вступив до комсомолу.

У 1925 році — помічник слюсаря, слюсар, у 1925—1927 роках — помічник паровозного машиніста, а 1927—1929 роках — машиніст паровоза паровозного депо залізничної станції Пологи.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У 1929—1933 роках — студент паровозного відділення Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту.

Одночасно, в 1931—1932 роках — заступник начальника депо Гречани Південно-Західної залізниці.

У 1933—1934 роках був курсантом, а з 1934 по 1937 рік — аспірантом, викладачем та завідувачем лабораторії Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту. У 1937 році закінчив аспірантуру та захистив кандидатську дисертацію. Після закінчення аспірантури працював доцентом, завідувачем кафедри «Вагони» Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту. Одночасно, з грудня 1937 по липень 1941 року — секретар партійного комітету Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту.

З серпня 1941 року — 1-й секретар Октябрського районного комітету ВКП(б) міста Ростова-на-Дону. Потім був евакуйований до Грузинської РСР, з серпня 1942 року працював доцентом Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту в місті Тбілісі.

У лютому — березні 1943 року — 1-й секретар Октябрського районного комітету ВКП(б) міста Ростова-на-Дону

У березні 1943 — квітні 1944 року — 3-й секретар Ростовського міського комітету ВКП(б).

У квітні 1944 — лютому 1945 року — заступник секретаря Ростовського обласного комітету ВКП(б) із транспорту та зв'язку.

У лютому — квітні 1945 року — 2-й секретар Ростовського міського комітету ВКП(б).

19 квітня 1945 — 5 серпня 1946 року — завідувач відділу транспорту Управління кадрів ЦК ВКП(б). 5 серпня 1946 — 6 серпня 1948 року — заступник завідувача відділу кадрів транспорту Управління кадрів ЦК ВКП(б).

6 серпня 1948 — 24 березня 1949 року — завідувач сектора будівництва і промислових підприємств залізничного транспорту Транспортного відділу ЦК ВКП(б).

У березні 1949 — липні 1950 року — голова ЦК Профспілки робітників залізничного транспорту СРСР. У квітні 1949 — березні 1962 року — член Президії ВЦРПС СРСР.

29 червня 1950 — 27 березня 1962 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС) СРСР.

З січня по липень 1959 року — заступник голови організаційного бюро Спілки спортивних товариств і організації СРСР. З липня 1959 року — заступник голови Центральної ради Спілки спортивних товариств і організації СРСР.

У березні 1962 — квітні 1975 року — заступник голови Державного комітету Ради міністрів СРСР із професійно-технічної освіти.

З квітня 1975 року — на пенсії в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]