Шевченко Марко Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Марко Михайлович
Народився1895
Лютенські Будища, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Померневідомо
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська Держава
 Українська СРР
 СРСР
Діяльністьселянин, політик
УчасникПерша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Посададепутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове званняєфрейтор
ПартіяВКП(б)
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Марко́ Миха́йлович Шевче́нко (1895, Лютенські Будища, Зіньківський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — невідомо) — український радянський діяч, голова колгоспу імені Кірова Зіньківського району. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1895(1895) року в бідній селянській родині в селі Лютенські Будища, тепер Зіньківський район, Полтавська область, Україна. У 1908 році провчився одну зиму в сільській школі.

З 1909 по 1915 рік наймитував у заможних селян та поміщиків на Кубані.

У 1915–1917 роках — служба в російській імператорській армії. У 1915 році півтора місяця перебував у запасному полку в місті Єгор'євську, потім був відправлений на німецький фронт. До листопада 1917 року служив у 71-му піхотному Віленському полку 18-ї дивізії 14-го армійського корпусу. Учасник Першої світової війни.

У листопаді 1917 року повернувся до села Лютенські Будища на Полтавщині.

У жовтні 1918 року вступив добровольцем до радянського партизанського загону, який провадив військові дії проти військ Української Народної Республіки в напрямку Зіньків-Гадяч-Лохвиця на Полтавщині. З початку 1919 року служив у зіньківській міській, а потім у лютенсько-будищанській волосній робітничо-селянській міліції.

З серпня 1919 до травня 1920 року — боєць 1-го радянського полку 8-ї дивізії РСЧА. Воював проти російських білогвардійських військ Денікіна і Врангеля, був поранений під Перекопом. Два з половиною місяці лікувався в московському воєнному госпіталі, потім був демобілізований і відправлений на батьківщину.

До 1921 року лікувався, а потім працював членом комітету незаможних селян (КНС) в селі Лютенські Будища. У 1923–1925 роках — голова комітету взаємодопомоги. Потім два роки був членом правління сільськогосподарського кредитного товариства.

З листопада 1929 року — голова колгоспу імені Кірова села Лютенські Будища Зіньківського району Полтавської області. Був учасником 2-го Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників.

Член ВКП(б) з 1937 року.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Зіньківській виборчій окрузі № 182 Полтавської області.

У 1941 році був евакуйований у Сталінградську область РРФСР. Потім — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив прапороносцем 39-го гвардійського козачого кавалерійського полку 11-ї гвардійської козачої кавалерійської дивізії 5-го гвардійського козачого кавалерійського корпусу Південного фронту.

Станом на 1945 рік — заступник голови виконавчого комітету Зіньківської районної ради депутатів трудящих Полтавської області.

Військове звання

[ред. | ред. код]
  • гвардії ефрейтор

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Шевченко Марко Михайлович : облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 285–286.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 81.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
  • Марко Михайлович Шевченко // Більшовик Зіньківщини : газета. — Зіньків, 1938. — № 65 (1384). — 19 травня. — С. 1.
  • Марко Михайлович Шевченко // Більшовик Полтавщини : газета. — Полтава, 1938. — № 120 (3212). — 28 травня. — С. 2.