Перейти до вмісту

Шейтель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жінка в шейтелі

Шейтель, шейтль (ідиш שייטל‎)перука з штучного або натурального волосся, яку носять багато одружених єврейок, що належать до ортодоксального юдаїзму[1]. Перуки носять весь час, незалежно від того, знаходиться жінка одна, в компанії інших жінок, або ж у змішаній компанії.

В Біблії відсутні згадки про перуки, їх носіння — традиція мінхаг[en]. Особливі жіночі головні убори, характерні тільки для єврейок, з'явилися в XVII столітті, вони різнилися від регіону до регіону і в основному представляли собою чепчики[2]. Перуки із коричневого сатину поширилися приблизно в цей же час, і думки рабинів розділилися з питання їх допустимості[1] [3]. Популярність перук продовжувала зростати в XVIII столітті (тоді перуки носили багато багатих європейок), однак з настанням наступного століття мода змінилася, і перука стала характерним елементом єврейського жіночого костюму[4]. В середині XX століття більшість єврейок, за винятком літніх прихильниць ортодоксального юдаїзму і ультраортодоксальних юдейок, перестали носити перуки. В кінці XX століття шейтель знову став більш популярний, і його носить більшість ортодоксальних юдейок[4] [3].

Більшість релігійних авторитетів, включаючи Маген Аврахама і Рема, дозволяє перуки, зроблені зі штучного волосся або натурального волосся, які не належать самій жінці, яка їх носить[5]. У разі, якщо юдейка живе в співтоваристві, де не прийнято носити перуки, вважається, що носити шейтль не варто (до теологів, виступаючих проти шейтелів, належать Хатам Софер, Ісахаре Ейленбург та сефардсько-мізрахський релігійний лідер Овад'я Йосип) [5] [4] [6][7]. Багато хасидських рабинів виступають проти шейтелів, особливо зроблених з натурального волосся, з іншого боку, хасиди-хабадники вважають перуки найкращим способом покриття голови[4] [8]. У громадах сатмарських і сквирських хасидів одруженим жінкам прийнято голити голову і носити перуку[4]. Деякі громади вимагають надягати на перуку ще й головний убір[3]. Ізраїльські ортодоксальні юдейки зазвичай віддають перевагу не перукам, а хусткам та іншим головним уборам[4].

Шейтелі з натурального волосся можуть коштувати дуже дорого, кілька тисяч доларів[9]. У 2004 році в США виник скандал, пов'язаний з виробництвом шейтелів з волосся, зібраних індуїстськими храмами в якості пожертвувань (в основному в храмі Тірумали Венкатешвари). Кілька чільних рабинів, включаючи Йосефа Шалома, оголосили, що використання таких перук порушує заповідь про заборону ідолопоклонства[10]. У 2016 році з'явився сайт ShayTell, що збирає відгуки на шейтелі, аналогічно до Yelp[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Encyclopaedia Judaica, 2007, с. 17.
  2. Encyclopaedia Judaica, 2007, с. 16.
  3. а б в Salzberg.
  4. а б в г д е Goldberg.
  5. а б Falk, 1998, с. 241.
  6. Ari Galahar (6 вересня 2010). Rabbi Yosef comes out against wig-wearing (англ.). Ynetnews. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  7. Student.
  8. Любавицький ребе (1 995). Beautiful Within (англ.). Sichos in English. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  9. а б Lisa Keys (14 червня 2016). It’s Yelp for sheitels — the first-ever wig review site (англ.). Jewish Telegraphic Agency. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  10. Ron Grossman (9 червня 2004). Orthodox Jews in hairy dilemma on wigs (англ.). Chicago Tribune. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 6 липня 2017. [Архівовано 2013-05-10 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • Encyclopaedia Judaica / edited by Fred Skolnik and Michael Berenbaum. — Keter Publishing House. — Т. 8. — 398 с. — ISBN 78-0-02-865936-7.
  • Frimet Goldberg and Shimon Steinmetz (13 квітня 2014). The Complete History of the Sheitel (англ.). Forvard. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  • Gil Student (9 березня 2011). Sheitels (англ.). Torah Musings. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2017.
  • Alieza Salzberg. Hair Coverings for Married Women (англ.). My Jewish Learning. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 6 липня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]