Шемлей Йосип Федорович
| Йосип Федорович Шемлей | |
|---|---|
| Народився | 12 січня 1896 Колиндяни, Чортківський повіт |
| Помер | 26 січня 1969 (73 роки) Колиндяни |
| Національність | українець |
| Діяльність | мовознавець |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Львівський університет Яна Казимира |
| Вчене звання | кандидат філологічних наук |
| Батько | Федір Шемлей |
| Мати | Євдокія Шемлей (Боднар) |
| У шлюбі з | Юлія Пахолків |
| Діти | Мирослав Шемлей |
 Шемлей Йосип Федорович у Вікісховищі | |
Йо́сип Шемле́й (12 січня 1896, село Колиндяни, повіт Чортків, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія .svg){kind=small}
, нині Чортківський район, Тернопільська область, 
Україна — 26 січня 1969, село Колиндяни) — український мовознавець. Грекокатолик. Вільно володів українською, російською, польською, німецькою, чеською, грецькою, латинською мовами.
Батько — Федір Миколайович Шемлей. Мати — Євдокія Казимирівна Боднар.
1914 закінчив гімназійні студії в Станіславі. Рік працював вчителем у Колиндянах. Потім ще рік служив у австрійській армії. Ще два роки в Українській галицькій армії. 23 березня 1923 здав іспит зрілості як екстерніст. На основі цього іспиту визнано зрілим з поступом добрим до студій у школах академічних у Станіславі.
У 1925—1930 роках студіює у Львівському університеті Яна Казимира. Учень Тадеуша Лера-Сплавінського та Яна Яніва. Згодом — асистент кафедри української філології (1929—1935), лектор української мови (1929—1937). Серед гуртківців студентів-україністів при Науковій секції Товариства прихильників освіти мав дружні відносини з Богданом-Ігорем Антоничем. Неодноразово їздив на наукові конгреси у Варшаву, де й запропонували роботу. Проте Йосиф не захотів приймати польське підданство і залишився працювати в Львові. У 1940—1941 — викладає українську мову у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Хвороба стала причиною того, що Йосиф повернувся в рідне село, де працює учителем німецької мови з 1945 по 1968. Відроджує драматичний гурток у Колиндянах.
1946 одружується із землячкою Юлією Пахолків. Через рік народжується син Мирослав.
8 вересня 1965 на засіданні кафедри української мови Львівського державного університету імені Франка присвоїли вчене звання доцента і вчений ступінь кандидата філологічних наук без захисту дисертації на основі друкованих і рукописних наукових робіт.
1940 року в словниковому секторі відділу мови Львівської філії Інституту мовознавства працював над створенням польсько-українського словника.
Пише праці з історії й діалектології української мови, зокрема про відприкметникові прислівники і генезу лемківських говірок[1]. Захоплюється історією української мови та діалектології, зокрема функціонуванням відприкметникових прислівників та генезою лемківських говірок («Z badań nad gwarą łemkowską»).
- Орудний однини жіночих іменників в українських говірках // Рідна мова, 1933. — С.89-92, 129-132.
- Нове «е» Соболевського чи Потебні? // Рідна мова, 1933. — С.175-180.
- Погляди Шевченка на Мазепу // Літературний часопис «Дажбог», Львів, квітень 1933.
- Дещо з вертепних колядок // Часопис «Діло», Львів, 15 січня 1934.
- З народних говірок, святкове число щоденника // Новий час, Львів, 7 квітня 1934.
- Про давні релігійні секти на Україні // Життя і Знання, Львів, липень 1934.
- Хто такі старовіри // Життя і Знання, Львів, жовтень 1934.
- ↑ http://izbornyk.org.ua/encycl/euii302.htm [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] - Наукові праці
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10. — Париж — Нью-Йорк, 1984.
- Szemlej J. Z badań nad gwarą łemkowską // Lud Słowiański. — T. 3, z. 2. — Kraków, 1934.
|
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |