Шибаєв Василь Тихонович

Шибаєв Василь Тихонович
Шибаєв Василь Тихонович
Народився	17 вересня 1909; Катеринослав
Помер	10 травня 1971 (61 рік); Дніпропетровськ
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	державний діяч
Alma mater	Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шибаєв.

Василь Тихонович Шибаєв (17 вересня 1909(19090917), місто Катеринослав, тепер місто Дніпро Дніпропетровської області — 10 травня 1971, місто Дніпропетровськ, тепер місто Дніпро) — радянський діяч, гірничий інженер, начальник вугільних комбінатів «Ворошиловградвугілля» і «Карагандавугілля», голова Карагандинського облвиконкому. Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Депутат Верховної Ради Казахської РСР 2-3-го і 5-го скликань. Член ЦК Комуністичної партії Казахстану.

Біографія

Народився у родині робітника-трамвайника. У 1927 році закінчив школу-семирічку в Дніпропетровську. У 1927—1929 р. — вантажник Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського, одночасно вчився в школі робітничої молоді.

У 1929 році поступив в Дніпропетровський гірничий інститут імені Артема. По закінченню інституту у 1933 році отримав призначення у Кузнецький вугільний басейн в Кузбасі.

Трудову шахтарську діяльність розпочав начальником видобувної дільниці шахти № 1/2 тресту «Кагановичвугілля». Вже через рік був призначений помічником головного інженера шахти, а незабаром — головним інженером шахти № 5, а потім — шахти імені Лазаря Мойсейовича Кагановича. У 1938—1942 р. — головний інженер тресту «Кагановичвугілля» в Кузбасі. Член ВКП(б) з 1939 року.

Під час німецько-радянської війни, у 1942—1946 р. — начальник тресту «Прокоп'євськвугілля» в Кузбасі.

У 1946—1951 р. — начальник комбінату «Карагандавугілля» Казахської РСР. Під його керівництвом була виконана велика робота із механізації виробничих процесів на шахтах комбінату, був розроблений «Комплексний проект освоєння і розвитку Карагандинського вугільного басейну», яким передбачалося будівництво в нових районах басейну великих вертикальних шахт, кожна з виробничою потужністю до 1,5 мільйонів тонн в рік.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1948 року за видатні успіхи у справі збільшення видобутку вугілля, відновлення і будівництва вугільних шахт і впровадження передових методів роботи, що забезпечують значне зростання продуктивності праці, Шибаєву Василю Тихоновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1951—1953 р. — заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У 1953—1954 р. — начальник комбінату «Ворошиловградшахтобуд» Української РСР. У липні 1954—1955 р. — начальник комбінату «Ворошиловградвугілля» Української РСР.

У червні 1955—1956 роках — начальник головного управління «Головворошиловградантрацит» («Головсхіддонбасвугілля») Міністерства вугільної промисловості Української РСР. У 1956—1957 р. — заступник начальника технічного управління Міністерства вугільної промисловості СРСР.

У 1957 році знову був направлений у Караганду та призначений начальником комбінату «Карагандавугілля», який очолював до 1959 року.

У 1959—1961 р. — голова виконавчого комітету Карагандинської обласної ради депутатів трудящих Казахської РСР.

У 1961 році переїхав у рідне місто Дніпропетровськ. У 1961—1971 р. — начальник вугільного управління Придніпровської Ради народного господарства (раднаргоспу); радник ректора Дніпропетровського технічного інституту.

Похований у місті Дніпропетровську (Дніпрі) на Запорізькому кладовищі.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (28.08.1948)
два ордени Леніна (20.10.1943, 28.08.1948)
орден Трудового Червоного Прапора (29.08.1953)
орден «Знак Пошани» (17.02.1939)
три медалі «За трудову доблесть» (14.04.1942, 4.09.1948, 25.12.1959).
медалі

Джерела

Шибаев Василий Тихонович [Архівовано 22 січня 2018 у Wayback Machine.]