Шило Ольга Георгіївна
Ольга Георгіївна Шило | |
---|---|
Народилася | 15 листопада 1966 м. Харків |
Померла | 4 червня 2022 (55 років) |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | викладачка університету, юристка |
Alma mater | Харківський юридичний інститут імені Дзержинського (1988) |
Галузь | правознавство |
Заклад | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук |
Науковий керівник | Альперт Семен Аронович |
Діти | Шило Артем Вікторович |
Нагороди |
Ольга Георгіївна Шило (15 листопада 1966, Харків — 4 червня 2022) — український вчений-правознавець, спеціаліст у галузі кримінального процесу. Доктор юридичних наук (2012), професор (2014), член-кореспондент Національної академії правових наук України (2016). Заслужений діяч науки та техніки України (2013) та лауреат Державної премії України в галузі науки та техніки 2018 року.
Ольга Шило народилася 15 листопада 1966 року у Харкові. Вищу освіту здобула у Харківському юридичному інституті, який закінчила у 1988 році. Закінчивши навчання почала працювати на посаді стажера-дослідника, потім навчалася в аспірантурі. З 1996 року обіймала посаду асистента кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (до 1990 року — Харківський юридичний інститут)[1]. У 1997 році у рідному виші, під науковим керівництвом професора Семена Альперта Ольга Шило захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Захист у кримінальних справах та питання її реалізації в стадіях касаційного провадження». Її офіційними опонентами на захисті цієї роботи виступили доцент Іван Марочкін та професор Михайло Міхеєнко[2].
Через рік після захисту кандидатської дисертації Ольга Шило була підвищена на посаді до доцента кафедри кримінального процесу[1], а у 2001 році їй було присвоєно однойменне вчене звання. 2004 року вступила до докторантури Національної юридичної академії України, яку закінчила через три роки і потім повернулася на посаду доцента кафедри кримінального процесу. У 2011 році Ольга Георгіївна успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Теоретичні засади та практика реалізації конституційного права людини та громадянина на судовий захист у досудовому провадженні у кримінальному процесі України»[3].
Займалася правотворчою діяльністю. У травні 2012 року Указом Президента України була включена до складу Конституційної Асамблеї України[4] а через місяць розподілена до комісії з питань правоохоронної діяльності цієї Асамблеї[5]. Також входила до робочої групи, яка займалася доопрацюванням проекту Кримінального процесуального кодексу України . Була членом робочих груп при Кабінеті міністрів України та комісій Верховної Ради України, науково-консультаційних рад при Верховному суді України, Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ та Державного бюро розслідувань України[6].
28 серпня 2012 року з кафедри кримінального процесу було виділено кафедру кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності[7]. У тому ж році Ольга Георгіївна була призначена завідувачем цієї кафедри і їй було присвоєно вчений ступінь доктора юридичних наук[1]. Займалася дослідженням таких питань кримінального процесу як: роль кримінального судочинства у захисті прав людини, функція судового контролю в період досудового розслідування, види судового контролю та статус слідчого судді[1][3]. Як завідувач кафедри, також керувала роботою студентського наукового гуртка, який функціонував при цьому структурному підрозділі навчального закладу[8]. Входила до складу двох спеціалізованих вчених рад. Під науковим керівництвом Ольги Шило було захищено тринадцять кандидатських дисертацій з юридичної спеціальності[6].
У 2014 році Ользі Георгіївні Шило було присвоєно вчене звання професора, а ще через два роки вона була обрана членом-кореспондентом Національної академії правових наук України[3]. Указом Президента України від 7 серпня 2019 року Ольга Шило була включена до складу комісії з питань правової реформи, увійшла до складу робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції[9].
Ольга Георгіївна померла 4 червня 2022 року. На момент смерті продовжувала займати посаду завідувача кафедри (на той час кафедра була перейменована на кафедру кримінальної юстиції). Прощання з вченим пройшло 8 червня у Харкові[10].
Станом на 2014 рік Ольга Георгіївна була автором та співавтором понад 90 наукових публікацій[1], а станом на 2020 рік — більш ніж 120 наукових та науково-методичних публікацій[3]. Серед її наукових праць основними вважаються[1]:
- Проблеми затримання та взяття під варту на досудовому провадженні у кримінальній справі (2005; у співавторстві);
- Правова система України: історія, стан та перспективи у 5-ти томах. Том 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні (2008 — укр. м., 2011 — рос. м. та 2013 — англ. м; у співавторстві);
- Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) (2008; у співавторстві);
- Досудове розслідування кримінальних справ (2009, у співавторстві);
- Проблеми забезпечення ефективності органів кримінального переслідування в Україні (2010; у співавторстві);
- Кримінальний процес (2010, 2014, 2016 та 2018; співавтор підручника);
- Теоретико-прикладні засади реалізації конституційного права людини та громадянина на судовий захист у досудовому провадженні у кримінальному процесі України (2011; авторська монографія);
- Конституція України: науково-практичний коментар (2003 та 2011; у співавторстві);
- Кримінальний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар у 2-х томах. Том 1. (2012; у співавторстві);
- Правова доктрина України у 5-ти томах. Том 5: Кримінально-правові наук в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку (2013 — укр. м., 2018 — англ. м.; у співавторстві);
- Спеціальне досудове розслідування та судове провадження: проблемні питання правового регулювання (2015; у співавторстві);
- Проблеми адаптації кримінального процесуального законодавства України до права Європейського Союзу (2016).
Була членом редакційних колегій юридичних наукових періодичних видань: «Вісник Національної академії правових наук України », «Право України», «Проблеми законності», «Питання боротьби зі злочинністю» та «Вісник кримінального судочинства»[6].
Крім того, входила до складу редакційної колегії 19-го тому «Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвокатура» Великої української юридичної енциклопедії[11] та брала участь у написанні статей для цього тому[12].
Науковиця була відзначена наступними нагородами, преміями та званнями[6]:
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2018 року (Указ Президента України № 110 від 8 квітня 2019 року) — «за роботу „Правова доктрина України“». Також за цю роботу лауреатами Державної премії стали Ю. Г. Барабаш, О. М. Колодій, М. П. Кучерявенко, С. М. Прилипко, О. О. Селіванов, В. Ю. Шепітько та В. С. Щербина[13];
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (Указ Президента України № 548 від 8 жовтня 2013 р.) — «за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, розвиток юридичної науки, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм»[14];
- Премія імені Ярослава Мудрого, в номінації «за підготовку та видання підручників для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти» (2010);
- Премія імені Ярослава Мудрого, в номінації «за видатні досягнення в науково-дослідній діяльності з проблем правознавства» (2011);
- Подяки від Міністра освіти і науки України (2009 і 2010);
- Подяка від Харківського міського голови (2012);
- Подяка від начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (2012);
- Пам'ятний знак «Слідче управління Служби безпеки України» (2009);
- Відзнака Міністерства внутрішніх справ України «За безпеку народу» (2010);
- Почесна грамота Спілки правників України (2012).
- ↑ а б в г д е Тацій, 2014, с. 182.
- ↑ Панов, 2006, с. 282.
- ↑ а б в г Капліна, 2020, с. 911.
- ↑ Указ Президента України «Про Конституційну Асамблею». https://zakon.rada.gov.ua/ (укр.). Верховна Рада України. 17 травня 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
- ↑ Про перелік комісій Конституційної Асамблеї, їх персональний склад // Право України : юридичний журнал. — 2012. — № 8 (8 січня). — С. 187—202. — ISSN 1026-9932.
- ↑ а б в г Капліна, 2020, с. 912.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 402.
- ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 404.
- ↑ Указ Президента України « Питання Комісії з питань правової реформи» № 584/2019. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 7 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
- ↑ Померла завідувач кафедри кримінальної юстиції НЮУ. www.zib.com.ua (укр.). Закон і Бізнес. 6 червня 2022. Архів оригіналу за 28 серпня 2022. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: В. Т. Нор (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Х. : «Право», 2020. — Т. 19: Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвакатура. — С. 4. — ISBN 978-966-998-076-2.
- ↑ Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: В. Т. Нор (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Х. : «Право», 2020. — Т. 19: Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвакатура. — С. 955—958. — ISBN 978-966-998-076-2.
- ↑ Указ Президента України «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2018 року» № 110/2019. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
- ↑ Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста» № 548/2013. zakon.rada.gov.ua (укр.). Верховна Рада України. 8 жовтня 2013. Архів оригіналу за 18 червня 2022. Процитовано 27 серпня 2022.
- / Панов М. І. (кер. авт. кол) та ін. — Х. : Право, 2006. — 576 с. — ISBN 966-8467-82-5.
- Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.
- Шило Ольга Георгіївна // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Харків : Право, 2014. — С. 181—182. — ISBN 978-966-458-700-3.
- Капліна О. В. Шило Ольга Георгіївна // Велика українська юридична енциклопедія / редкол.: В. Т. Нор (голова) та ін.; Нац. акад. прав. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. — Х. : «Право», 2020. — Т. 19: Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвакатура. — С. 911—912. — ISBN 978-966-998-076-2.
- Жінки-науковці
- Народились 15 листопада
- Народились 1966
- Померли 4 червня
- Померли 2022
- Випускники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Науковці Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
- Заслужені діячі науки і техніки України
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Члени-кореспонденти Національної академії правових наук України
- Доктори юридичних наук
- Уродженці Харкова
- Фахівці з кримінально-процесуального права