Шкурко Микола Пантелійович
Шкурко Микола Пантелійович | |
---|---|
Народився | 16 грудня 1954 (69 років) с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область |
Громадянство | Україна |
Національність | українець |
Діяльність | науковець |
Відомий завдяки | Краєзнавець, громадський діяч, підприємець, благодійник |
Alma mater | Національний університет харчових технологій |
Микола Пантелійович Шкурко (нар. 16 грудня 1954, с. Крути, Ніжинський район, Чернігівська область) — український краєзнавець, громадський діяч, підприємець-благодійник.
Є нащадком сотників Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького Зимницьких[1].
Закінчив 1977 року Київський технологічний інститут харчової промисловості, інженер-технолог м'ясної промисловості. В 1977—1979 роках служив у Радянській армії, офіцер запасу. Працював на Ніжинському, Конотопському м'ясокомбінатах, Бахмацькому птахокомбінаті, Ніжинському консервному комбінаті, Ніжинському жиркомбінаті[2]. Заснував і був генеральним директором Просвітньої виробничо-комерційної фірми «Сяйво» (1993—2023), директором Благодійного фонду «Ніжен» (від 2002 і до сьогодні)[3].
Заснував і очолював (1989—1996, знову — з 2012) Ніжинське товариство української мови імені Тараса Шевченка (після проголошення Незалежності України — Ніжинське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка)[4], був заступником голови Чернігівського обласного об'єднання товариства «Просвіта»[5], ініціатор заснування (2022) Громадської спілки"Ніжинське товариство «Просвіта»". Редактор газети «Нова Просвіта» (2003—2004, 2022)[6].
Один із засновників РУХу за Перебудову в м. Ніжин[7]. Ініціатор встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку в Ніжині (1991).
Голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» (2017-2023), директор Благодійного фонду «Ніжен» (із 2002 р.), голова Асоціації «Об'єднання підприємств Ніжинщини» (із 2011 р.),голова Регіональної галузевої ради підприємців з питань торгівлі приЧернігівській обласній державній адміністрації (2009-2010 ), голова Ради підприємців при Ніжинській міській раді (2019-2021)[5], член низки дорадчо-консультаційних органів при Ніжинській міській раді, Ніжинській районній державній адміністрації, Чернігівській обласній державній адміністрації.
Популяризатор творчості І. Качуровського (1918—2013). Як керівник Благодійного фонду «Ніжен» здійснив почесне поховання І. Качуровського в с. Крути Ніжинського району Чернігівської області, згідно із заповітом письменника (2013)[8].
Співучасник створення «Ніжинської стіни героїв» (2018), організатор встановлення пам'ятного каменя-стели на честь 370-ї річниці утворення Ніжинського полку Війська Запорозького (2018)[9], пам'ятного каменя-стели на честь Веркіївської сотні Ніжинського полку Війська Запорозького (2019), каменя-стели на вшанування пам'яті Гетьманів Війська Запорозького Івана Мазепи і Пилипа Орлика та їхнього союзника короля Швеції Карла ХІІ (2021).
Упорядник видань з історії Ніжина та Ніжинщини: «Історія Ніжена мовою дат» (2004), «Голодомор на Ніжинщині» (2009), спогадів Ф. Проценка «Мистецькі спомини. 1880—1930» (1993)[10], І. Качуровського «Крути мого дитинства» (2007), О. Лазаренка «Спогади про Ніжин» (2015). Співавтор епістолярного збірника «Ігор Качуровський — Микола Шкурко: Листування. 1994—2013. Мюнхен–Ніжен» (2016)[11]. Автор-упорядник книги "Ніжин: долі та спогади" (2024).
Упорядник і відповідальний редактор просвітницьких видань: «Питання мови, справа буття нації» (2016); «Боротьба за мову триває» (2019); "Біла книга «Просвіти» (2022).
Співавтор робіт:
Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. "Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2019 і 2024);
Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Коропська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2023);
Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Борзенська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024);
Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Батуринська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024);
Коваленко Сергій, Шкурко Микола. "Кролевецька сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис" (2024).
Усі видання розміщено у вільному доступі на сайті БФ "Ніжен" (https://nizhen.com.ua/?part_id=70).
Автор статей у «Енциклопедії сучасної України».
Автор публіцистичних і наукових[12][13] статей, присвячених проблемам державотворення.
- За активну громадську діяльність нагороджений грамотою та нагрудним знаком Чернігівської обласної ради (2015).
- Лауреат Чернігівського обласного конкурсу «Благодійник року» в номінації «Благодійник року — представник малого бізнесу» (2020)[14]
- ↑ Коваленко Сергій, Попович Владислав, Шкурко Микола. Веркіївська сотня Ніжинського полку Війська Запорозького: історичний нарис. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 24 с.
- ↑ Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009. — С. 423.
- ↑ Бій під Крутами як пересторога нащадкам (104 роки потому)
- ↑ https://nizhen.com.ua/uploads/files/yuvilei_prosvity.pdf
- ↑ а б Бізнес і підприємництво — шлях до самореалізації / Інтерв'ю з М. Шкурком
- ↑ «Нова Просвіта» — дієва формація державотворців![недоступне посилання] // Чернігівщина
- ↑ Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011. — С. 121.
- ↑ Горлач Леонід. Три повернення додому // Отчий поріг
- ↑ https://nizhynrada.gov.ua/news/novini/vidkrittya-pam-yatnogo-znaku-na-chest-370-richnici-utvorennya-nizhinskogo-kozackogo-polku
- ↑ Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998. — С. 244—245.
- ↑ Хомич, Лада Миколаївна. Ігор Качуровський в інтелектуальному житті Ніжина (1992—2013 роки) / Л. М. Хомич // Наш український дім: науково-популярний часопис для вчителів України та діаспори. № 1/2021 / Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2021. — С .41-50
- ↑ [1]
- ↑ Шкурко М. П. Підтримка гетьмана Павла Скоропадського на Ніжинщині / М. П. Шкурко, М. М. Науменко, В. М. Ємел'янов // Національна та історична пам'ять. — 2013. — Вип. 7. — С. 292—284. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ntip_2013_7_37
- ↑ Добіг кінця 12-й конкурс «Благодійник року» імені меценатів Тарновських
- Калібаба Д., Каганова І., Астаф'єв О. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Чернігів, 1998;
- Станіслав Реп‘ях. А всередині — камінь. Портрети земляків (Ігор Качуровський).—Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2006. — стор. 8, 142;
- Боротьба на незалежність України у 1989—1992 роках: Черніг. крайова організація Народного Руху України за перебудову: До 20-річчя створення Народного Руху України за перебудову: Зб. документів і матеріалів / Упоряд.: С. Бутко, С. Соломаха. Чернігів, 2009;
- Чернігівщина: 20 років незалежності України. Довідник / Упоряд.: В. Ступак, С. Соломаха, С. Бутко. Чернігів, 2011;
- Михайло Слабошпицький. Протирання дзеркала. Те, чого не прочитаєте в історії літератури: спогади. Київ, Ярославів Вал, 2017.
- Емельянов В. Н. Наше время. — Ніжин, Видавець Лисенко М. М., 2015. (рос.)