Перейти до вмісту

Шмаков Олексій Єгорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шмаков Олексій Єгорович
Народився 1 червня 1933(1933-06-01) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шмакови, Даровський район, Кіровська область, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер 16 вересня 2021(2021-09-16) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Євпаторія, Республіка Крим Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  СРСР
 Україна
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Навчання Білоруська державна академія мистецтв (1959) Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шмаков.

Олексій Єгорович Шмаков (1 червня 1933(1933-06-01) Редагувати інформацію у Вікіданих, Шмакови, Кіровська область Редагувати інформацію у Вікіданих — 16 вересня 2021(2021-09-16) Редагувати інформацію у Вікіданих, Євпаторія, Республіка Крим Редагувати інформацію у Вікіданих) — радянський білоруський та український скульптор-монументаліст. Член Кримського відділення Національної Спілки художників України[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1933 року у с. Шмакови Кіровської області[2][3].

У 1948—1951 роках навчався в каменерізній школі в Кунгурі за спеціальністю «художня обробка уральського каменю», що в майбутньому зіграло роль при вступі до інституту[4][5]. Після закінчення 1959 року Білоруського державного театрально-художнього інституту за класом скульптури Андрія Бембеля [2] був направлений на роботу до Берестя, де виконав ряд художніх робіт в галузі станкової та монументальної скульптури. У міському парку культури та відпочинку з'явилася скульптурна група «Ленін з дітьми». Встановлено пам'ятники-погруддя письменнику Миколі Гоголю (1962), Герою Радянського Союзу Андрію Кижеватову (1965) та поету Адамові Міцкевичу (1965). Для Музею оборони Брестської фортеці виконав діораму «Справа біля Тереспільських воріт» та рельєф «Нескорені», бюсти захисників фортеці. У Кам'янці Берестейської області було встановлено постать В. І. Леніна (1960), у Пінську — пам'ятник воїнам-визволителям і морякам Дніпровської військової флотилії (1962)[6].

У 1964 році став членом Спілки художників СРСР. 1967 року переїхав до Євпаторії, де створив десятки монументальних творів, у тому числі пам'ятники комунарам Євпаторії, першому голові Ради робітничо-селянських та солдатських депутатів Євпаторії Д. Л. Караєву, Максиму Горькому, Миколі Островскому, Гомеру, Тарасові Шевченка, Семену Дувану, Ашику Умеру, євпаторійцям, які загинули в роки Громадянської та німецько-радянської війн, морякам-десантникам, твори садово-паркової скульптури «Діти Батьківщини», «Материнство», «Хлопчик з гирею», «Хлопчик на дельфіні», «Відпочиваючий Геракл», «Сім'я на пляжі», «Народження Керкінітіди»[6][7]. Створив пам'ятник воїнам Четвертого Українського фронту, які форсували Сиваш у 1943—1944 роках, встановлений у 1970 році на Перекопі (20 км на північ від с. Томашівка), у 2000 році — великий бронзовий барельєф академіка В. І. Вернадського для Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського[8].

Багато подорожував, працював над скульптурами в Індії, Італії, Іспанії, Еквадорі, Австралії, США[6]. Автор скульптури верховного інку Атавальпи на центральній площі Кіто в Еквадорі, створеної в 1994 році[3]. В Італії виконав у граніті пам'ятник загиблим у Другій світовій війні мирним жителям та монумент «Розсерджений вулкан», був прийнятий до Спілки італійських художників[8][9].

Спільно з Віталієм Зайковим брав участь у створенні експозиції приватного Музею світової скульптури та прикладного мистецтва просто неба, заснованого в 2007 році в Євпаторії скульптором Л. П. Захаровим. У 2019 році у Євпаторійському краєзнавчому музеї відбулася ювілейна фотовиставка, присвячена 85-річчю О. Є. Шмакова[5].

Помер 16 вересня 2021 року в Євпаторії[10].

Галерея

[ред. | ред. код]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Почесна грамота Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим (2003)[1]
  • Премія імені С. Е. Дувана (2005, Євпаторія)[11]
  • Звання " Почесний громадянин Євпаторії " (2008)[6]
  • Почесне звання «Заслужений художник Автономної Республіки Крим» (2011)[12]
  • Медаль «За доблесну працю» (2018, Крим)[13]
  • Грамота глави міста Євпаторії (2018)[14]
  • Премія Спілки художників Росії[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б О награждении работников различных отраслей. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  2. ↑ а б Верба, 1972, с. 528.
  3. ↑ а б Львовски, Майкл (2 червня 2018). Человек из Крыма, который знает цену вождям. Сетевое издание «МК в Крыму». Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  4. ↑ Известный на весь мир скульптор живёт в Евпатории. Крымская газета. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 3 січня 2021. [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б в Юбилейная фотовыставка скульптора Алексея Шмакова. Официальный сайт муниципального образования городской округ Евпатория Республики Крым. 29 січня 2019. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 3 січня 2021. [Архівовано 2021-12-18 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б в г 28 красавіка 2017 г. — 55 гадоў з дня ўстаноўкі помніка Мікалаю Васільевічу Гогалю (1809—1852), рускаму пісьменніку, у г. Брэсце (1962). Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  7. ↑ Теслев, Юрий (2 червня 2018). Секрет его молодости. Евпаторийская здравница. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  8. ↑ а б Евпаторийский скульптор Алексей Егорович Шмаков. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 18 грудня 2021.
  9. ↑ Шмаков Алексей Егорович. Крымская художественная галерея (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  10. ↑ Литвиненко И. Дыхание красоты. — Евпаторийская здравница. — 2021. — № 36 (19484) (17 вересня). — С. 4.
  11. ↑ Лауреаты премии им. С.Э. Дувана. Официальный сайт муниципального образования городской округ Евпатория Республики Крым. 25 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. [Архівовано 2021-01-29 у Wayback Machine.]
  12. ↑ О награждении работников различных отраслей. Верховна Рада України. Законодавство АР Крим. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  13. ↑ О награждении работников различных отраслей (PDF). Государственный совет Республики Крым. 22 травня 2018. Архів оригіналу (PDF) за 28 червня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
  14. ↑ Глава города Евпатории Олеся Харитоненко поздравила с юбилеем выдающегося скульптора-монументалиста Алексея Шмакова. Официальный сайт муниципального образования городской округ Евпатория Республики Крым. 4 червня 2018. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 3 січня 2021. [Архівовано 2020-02-17 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
  • [1] / відп. ред. І. І. Верба. — К. : «Мистецтво», 1972. — 564 с. Архівовано з джерела 18 грудня 2021

Примітки

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шмаков_Олексій_Єгорович&oldid=44559152