Шмеман Сергій Олександрович
Громадянство | США |
---|---|
Дата народження | 14 квітня 1945 (79 років) |
Місце народження | Франція |
Батько | Шмеман Олександр Дмитрович |
Мати | Juliana Schmemannd |
Брат/сестра | Mary Tkachukd і Anne Hopkod |
Рід діяльності | журналіст |
Заклад освіти | школа Кентd і Collegiate Schoold |
Отримані відзнаки |
Сергій Олександрович Шмеман (Серж Шмеман, фр. Serge Schmemann; нар. 12 квітня 1945, Кламар) — американський письменник та журналіст, редактор «International Herald Tribune». Раніше — кореспондент Associated Press, директор бюро та редактор «New York Times».[1] Лауреат Пулітцерівської премії (1991) та премії «Еммі» (2003). Син священнослужителя Православної церкви в Америці Олександра Шмемана та правнук російського юриста, сенатора, члена Державної ради Російсьої імперії Миколи Шмемана.
Народився у Франції, в родині російського православного богослова Олександра Шмемана (1921—1983) та Уляни Осоргіної (нар. 1923) — нащадка православної святої Юліанії Лазаревської.[2] 1951 року разом з родиною переїхав до Нью-Йорка. 1967 року закінчив Гарвардський університет зі ступенем бакалавра з англійської мови. 1971 року отримав магістерський ступінь зі славістики в Колумбійському університеті.
1980 року вперше відвідав батьківщину своїх предків Росію, як кореспондент Associated Press. Тільки через 10 років, 1990 року, одержав дозвіл від радянських органів відвідати своє родове село в Калузькій області. Його роздуми над долею цього села послужили основою для мемуарів, опублікованих 1997 року.[3] Заснував церковну бібліотеку храму св. Катерини в Москві. У 2000-ті роки був головою Відділу комунікацій Православної церкви в Америці.
1991 року, як кореспондент і редактор «The New York Times», отримав Пулітцерівську премію за висвітлення теми об'єднання Німеччини.[1] Згодом також написав на цю тему книгу.[4] 12 вересня 2001 року газета «The New York Times» опублікувала на першій шпальті статтю Сергія Шмемана про терористичні акти 11 вересня.[5] 2003 року став лауреатом новинної та документальної премії «Еммі» за сценарій до документального фільму Discovery Channel «Mortal Enemies».[1]
Серж Шмеман публікував матеріали, присвячені російсько-українській війні на Сході України.
В Україні значного розголосу набула передова стаття, авторства Сержа Шмемана, опублікована 31 березня 2016 року в газеті «The New York Times», в якій він схаректеризував діючу українську владу як «корумповане болото». Генерального прокурора України Віктора Шокіна було названо символом корупції в Україні, а президента України Петра Порошенка — «продуктом старої системи»[6][7].
2 квітня 2016 року на прес-конференції у ході Саміту з ядерної безпеки у Вашингтоні Петро Порошенко заявив у зв'язку зі статею в «The New York Times»[8]:
Мені відома ця стаття. Я хотів би це чітко прокоментувати. На сьогоднішній день проти України ведеться гібридна війна. В тому числі і через механізми поширення інформації, яка дискредитує українську державу".
Згодом Порошенко заявив, що його висловлювання про гібридну війну в зв'язку зі статею газети «The New York Times» невірно інтерпретували[9].
Водночас деякі українські журналісти та блогери виступили з закидом в упередженості оцінок Сержа Шмемана щодо подій в Україні[10][11][12]. Так, зокрема, видання «Апостроф» помістило замітку про те, що в іншій статті Сержа Шмемана фото українського міста Вуглегірська, захопленого російськими військами та бойовиками ДНР, підписане: «Uglegorsk, Russia»[13].
Батько трьох дітей. Живе в Парижі.
- Schmemann, Serge (2007) [2006]. When the Wall Came Down: The Berlin Wall and the Fall of Soviet Communism. New York Times Books. Kingfisher. ISBN 978-0-7534-6153-2. OCLC 61303439.
- Schmemann, Serge (1999). Echoes of a Native Land: Two Centuries of a Ukrainian Village. Vintage. ISBN 978-0-679-75707-8. OCLC 36074523.
- ↑ а б в Serge Schmemann - Executives Biographies - The New York Times Company. Архів оригіналу за 8 січня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Schmemann, Serge (2009-04). Soul of Russia. "National Geographic". Архів оригіналу за 1 грудня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Schmemann, Serge (1999). Echoes of a Native Land: Two Centuries of a Ukrainian Village. Vintage. ISBN 978-0-679-75707-8. OCLC 36074523.
- ↑ Schmemann, Serge (2007) [2006]. When the Wall Came Down: The Berlin Wall and the Fall of Soviet Communism. New York Times Books. Kingfisher. ISBN 978-0-7534-6153-2. OCLC 61303439.
- ↑ Schmemann, Serge (12 вересня 2001). U. S. ATTACKED; President Vows to Exact Punishment for 'Evil'. The New York Times. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ http://www.nytimes.com/2016/04/01/opinion/ukraines-unyielding-corruption.html?ref=opinion&_r=0 [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] «The New York Times»: Ukraine's Unyielding Corruption
- ↑ http://gordonua.com/news/politics/poroshenko-nazval-statyu-v-the-new-york-times-ob-ukraine-elementom-gibridnoy-voyny-126690.html [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.] Гордон: Порошенко назвал статью в The New York Times об Украине «элементом гибридной войны»
- ↑ Порошенко відреагував на розгромну статтю про корупцію в Україні від New York Times. ТСН. 2 квітня 2016. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Українська правда: Порошенко пояснив, що його «гібридну війну» невірно інтерпретували. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Олександр Верголяс: The New York Times, Порошенко, гибридная война и совпадения. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Апостроф: Скандал с New York Times: в Украине уличили издание в манипуляциях. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Радіо Свобода: Я бачу ознаки інформаційної кампанії дискредитації президента України Петра Порошенка — Горбач. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ http://apostrophe.com.ua/news/world/2016-04-02/razoblachivshiy-poroshenko-new-york-times-oskandalilsya-so-statey-ob-ukraine/54368 [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] Апостроф: «Разоблачивший» Порошенко New York Times оскандалился со статьей об Украине
- Серж Шмеман [Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «The New York Times»