Шраменко Микола Іванович

Микола Іванович Шраменко
Штабскапітан  Полковник
Загальна інформація
Народження	25 травня 1891(1891-05-25) м. Черкаси
Смерть	14 серпня 1974(1974-08-14) (83 роки) м. Дорнштадт,  Німеччина
Поховання	Мюнхен
Громадянство	УНР
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Українсько-радянська війна Перший зимовий похід Другий зимовий похід
Командування
начальник штабу 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.
Нагороди та відзнаки
Хрест Симона Петлюри «Воєнний хрест» (УНР)

Мико́ла Іванович Шраме́нко (25 травня 1891, м. Черкаси — 14 серпня 1974, м. Дорнштадт, Німеччина) — український військовий, громадсько-політичний діяч, полковник Армії УНР, (генерал-хорунжий ув еміграції).

Життєпис

Народився у м. Черкаси Київської губернії. На військову службу вступив у 1912 р. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

В українській армії з 1918 р. З липня 1919 р. — помічник командира 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР. У вересні 1919 р. — т. в. о. командира 2-го (26-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР.

22 вересня 1919 р. захворів на тиф. Наприкінці жовтня 1919 р. повернувся на посаду командира 2-го (26-го) Залізничного полку Дієвої армії УНР.

Учасник Першого зимового походу: помічник командира збірної бригади Київської дивізії. В часі Першого зимового походу очолював військові делегації до німецьких колоністів та повстанців. Разом із підполковником Климачем Юрієм Олександровичем під загальною орудою М. Омеляновича-Павленка брав дієву участь у боях під Балтою. За участь у Першому зимовому поході, отримав орден Залізного Хреста та звання підполковника. У другій половині 1920 р. — начальник штабу 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР.

На чолі 1-ї збірної бригади (складалася з вояків 4-ї Київської стрілецької дивізії) брав участь у Другому зимовому поході 04-19 листопада 1921 р.

Станом на 15 вересня 1922 р — командир 4-го Збірного куреня 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР. Був секретарем очолюваної генералом Загродським комісії з вироблення статуту ордена «Залізного Хреста».

На еміграції в 1920-30 роках жив у Польщі. З 1944 оселився у Західній Німеччині.

Голова філії УНО в Бреславі (1941—1944), член і секретар Української Національної Ради, член екзильного уряду УНР (керівник ресорту військових справ). З 1967 по 1974 рр. очолював військове міністерство закордонного уряду УНР.

Тривалий час був заступником голови Союзу українських вояків.

Помер у м. Дорнштадт, похований у Мюнхені (Німеччина).

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 1096.
• Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Шатайло О. Спадкоємці козацької слави. Біографії генералів Армії УНР — уродженців Черкащини. — Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження», 2009. — 192 с.