Координати: 52°28′ пн. ш. 9°20′ сх. д. / 52.467° пн. ш. 9.333° сх. д. / 52.467; 9.333

Штайнгудське озеро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штайнгудське озеро
нім. Steinhuder Meer
52°28′ пн. ш. 9°20′ сх. д. / 52.467° пн. ш. 9.333° сх. д. / 52.467; 9.333
Розташування
Країна  Німеччина
Регіон Вунсторф
Геологічні дані
Природоох. тер-я Steinhuder Meerd, Steinhuder Meer Nature Parkd, Steinhuder Meer (mit Randbereichen)d, Seefläche Steinhuder Meerd, Totes Moord і Westufer Steinhuder Meerd
Розміри
Площа поверхні 29,1 км²
Висота 38 м
Глибина макс. 2,9 м
Довжина 8 км
Ширина 4,5 км
Об'єм 0,042 км³
Вода
Басейн
Витікають Steinhuder Meerbachd
Площа басейну 100 км²
Країни басейну Німеччина
Інше
Статус спадщини Рамсарське угіддя
Вебсайт steinhuder-meer.de
Geonames 2827931
Штайнгудське озеро. Карта розташування: Німеччина
Штайнгудське озеро
Штайнгудське озеро (Німеччина)
Мапа

CMNS: Штайнгудське озеро у Вікісховищі

Штайнгудське озеро (нім. Steinhuder Meer) — озеро в Нижній Саксонії. Є найбільшим озером північно-західної Німеччини. Розташоване приблизно 30 км на північний захід від Ганновера, є центром природного парку "Штайнгудер Мер" і охороняється, пропонує безліч можливостей відпочинку і є міжрегіональною туристичною ціллю.

Розташування

[ред. | ред. код]

Озеро знаходиться в районі міста Вунсторф, але також межує західним і північним берегом з Нойштадтом на Рюбенберзі, на захід від Ганновера. Інші прилеглі міста: Ганновер, Ребург-Локкум і Штадтгаґен. Дуже близько до берега розташовані такі містечка: Мардорф, Гросенгайдорн, Штайнгудер, Гаґенбург і Вінцлар. Озеро знаходиться в ландшафті ганноверського торф'яного гееста, на сході межує з Мертвою трясовиною. Від замку Гаґенбург до озера прокладено водостічний канал, довжиною 1,2 м.

Площа озера охоплює приблизно 29,1 км² (рівень води коливається), його довжина 8 км, ширина — 4,5 км. При його формуванні в період останнього льодовикового періоду, Віслинського заледеніння, близько 14 000 років тому, басейн внутрішніх вод був утричі більшим, про що свідчить болотиста місцевість навкруги. Через невелику ширину водного шару воно вже тоді почало замулюватися.

Найбільш болотистим місцем є Мертва трясовина, яка відокремлює озеро від нижньої тераси р. Лайне. Глибина води становить в середньому 1,35 м, в найнижчій точці - 2,9 м. Морське дно має невелику площу - до 2,5 м в глибоких каналах. Вони називаються Deipen (глибокі) і протікають північніше від середини озера в напрямку схід-захід. На дні озера, і, зокрема, на замулених краях знаходяться, в різних кількостях, органічні відкладення, які утворюються з мертвих решток рослин (водоростей) та тварин (бліх, раків). Накопичення органічних відкладень забезпечує також каламутну воду озера, оскільки вони легко перемішуються хвилями.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Thomas Brandt, Dirk Herrmann, Bernhard Volmer, Thomas Beuster: Naturerlebnis Steinhuder Meer. Ein Reise- und Freizeitführer. Hannover 2002, ISBN 3-7842-0624-7.
  • Thomas Brandt, Cordula Jülch, Bernhard Volmer: Das Steinhuder Meer. Faszination einer Landschaft. Edition Temmen, Bremen 2003, ISBN 3-86108-904-1.
  • Thomas Brandt, Bernhard Volmer: Das Steinhuder Meer. Bilder einer Landschaft. Edition Temmen, Bremen 2011, ISBN 978-3-8378-5018-5.
  • Holger Buschmann, Bruno Scheel, Thomas Brandt: Amphibien und Reptilien im Schaumburger Land und am Steinhuder Meer. Rangsdorf 2006, ISBN 3-9810058-2-1.
  • Klaus Fesche: Auf zum Steinhuder Meer! Geschichte des Tourismus am größten Binnensee Niedersachsens. (= Kulturlandschaft Schaumburg. 2). Verlag für Regionalgeschichte, Bielefeld 1998, ISBN 3-89534-220-3.
  • Jo Lüdemann: Steinhuder Meer und die Seeprovinz. Verlag grünes herz, Ilmenau 2006, ISBN 3-935621-42-6.
  • Das Steinhuder Meer. Eine Sammlung von Nachrichten und Beschreibungen bis 1900. Mit Übersetzungen und Nachbemerkungen hrsg. von Curd Ochwadt. 2. Auflage. Charis-Verlag, Hannover 1975, ISBN 3-921160-03-0.
  • Naturpark Steinhuder Meer. Offizielle Wanderkarte des Naturparks. (= Freizeitkarten Niedersachsen. F2). 2. Auflage. Landesvermessung + Geobasisinformation Niedersachsen, Hannover 2000, ISBN 3-89435-619-7.
  • Peter Weißköppel: Die Vogelwelt am Steinhuder Meer und in seiner weiteren Umgebung. 2., völlig neu bearbeitete Auflage. Wunstorf 1975,
  • Josef Merkt: Zur Limnologie des Steinhuder Meeres. In: Courier Forschungsinstitut Senckenberg. Nr. 37, Frankfurt am Main 1979 (43), S. 59–62.
  • Ernst Andreas Friedrich: Naturdenkmale Niedersachsens. Hannover 1980, ISBN 3-7842-0227-6.
  • Wolfgang Schulze: Rund um Seelze und Garbsen. Historische Streifzüge durch das Land zwischen Deister und Steinhuder Meer. 2. Auflage. Ellen Harenberg-Labs, 1987, ISBN 3-89042-024-9.
  • Timm Weski: Das Steinhuder Meer. Eine archäologisch-kulturgeschichtliche Betrachtung. In: Berichte zur Denkmalpflege in Niedersachsen. 3/2013, S. 136–144.[1]
  • Verena und Volker Stahnke (Text): Steinhuder Meer. In Silke Beck, Susanne Wildermann, Birgit Roos, Burkhard Wetekam (Red.): 12 grüne Schätze. Entdeckertouren für Kinder in Stadt und Region Hannover, für Kinder zwischen 5 und 12 Jahren, Hrsg.: Wissenschaftsladen Hannover e.V. in Kooperation mit der Landeshauptstadt Hannover und der Region Hannover, Hannover: Transfer-Medien, 2013, ISBN 978-398-14315-5-1; Inhaltsverzeichnisund [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.], S. 60–67

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. Berichte zur Denkmalpflege 2013/3. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 20 червня 2020.