Перейти до вмісту

Штефан Ґеорґе Ніколау

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Штефан Ґеорґе Ніколау
рум. Ștefan S. Nicolau
Народився15 лютого 1896(1896-02-15)
Бухарест, Румунія[1]
Помер15 жовтня 1967(1967-10-15) (71 рік)
Бухарест, Румунія
КраїнаРумунія Румунія
Діяльністьлікар
Галузьвірусологія, мікробіологія, фізіологія
ДітиAlexandra van der Mijed

Штефан Ґеорґе Ніколау (рум. Ștefan S. Nicolau; 15 лютого 1896, Плоєшті, Румунія — 15 жовтня 1967 Бухарест) — румунський вірусолог, мікробіолог і фізіолог, член Румунської академії наук (1946-67), а також президент медичного відділення Румунської академії наук (1948-1967) .

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1896 рокув Плоєшті. Закінчив Бухарестський університет і до 1920 працював там науковим співробітником. У 1920 році Ніколау переїхав до Франції, де з 1920-по 1939 рік працював у Пастерівському інституті в Парижі. У 1939—1942 обіймав посаду професора медичного факультету Ясського університету, а з 1942 року — Бухарестського. Ніколау — засновник і перший директор інституту інфрамікробіології Румунської академії наук (1950). У 1951—1967 роках — обіймав посаду директора дермато-венерологічного інституту в Бухаресті, при цьому з 1961 до 1967 року обіймав посаду заступника голови Великих Національних Зборів Румунії. Якийсь час перебував у Великій Британії, де працював в Національному інституті медичних досліджень у Лондоні.

Помер 15 жовтня 1967 року в Бухаресті.

Наукові роботи

[ред. | ред. код]

Основні наукові роботи присвячені медичній вірусології та мікробіології, а також тканинному імунітету у дітей. Ніколау — автор понад десятка наукових робіт, присвячених сказу, вірусним гепатитам, герпесу, жовтій гарячці і ящуру.

  • 1922 рік — спільно з К. Левадіті з'ясував генезис антивірусного імунітету.
  • 1922 рік — спільно з К. Левадіті виявив ультрафільтрацію вірусів.
  • Упродовж 1956—1967 років — довів, що інфаркт міокарда, артеріїт, тромбофлебіт можуть спричинятися великими інфрамікроорганізмами — Rickettsia і параріккетсіямі.
  • Засновник школи румунських вірусологів.
  • Сприяв обґрунтуванню гіпотези вірусної етіології раку.

Членство в спільнотах

[ред. | ред. код]
  • Член Румунської академії наук.
  • Член Французького товариства гематології.
  • Член Французького товариства хіміотерапії.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У 1968 році пам'ять Ніколау була увічнена — його ім'я присвоєно створеному ним самим інституту інфрамікробіології Румунської академії наук.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Биологи. Биографический справочник. — Киев.: Наукова думка, 1984. — 816 с.

Посилання

[ред. | ред. код]