Штилеїт
| Штилеїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1]  |
| Абревіатура | Sll[2] |
| Хімічна формула | ZnSe |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CB.05a[3] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Ганс Штілле[3] |
| Типова місцевість | Shinkolobwe mined[3] |
 Штилеїт у Вікісховищі | |
Штилеїт — мінерал, селенід цинку координаційної будови. Названий за прізвищем німецького геолога Г. Штілле (H.Stille), P. Ramdohr, 1956. Синоніми: штиліт.
Хімічна формула: ZnSe. Містить (%): Zn — 45,30; Se — 54,70. Сингонія кубічна. Гексаедричний вид. Спайність досконала по (110). Густина 5,29. Колір сірувато-білий. Блиск напівметалічний. Ізотропний. Зустрічається у цементі пісковиків разом з лінеїтом, клаусталітом, піритом. Дуже рідкісний. Знахідки: родов. Шінколобве (пров. Шаба, Конго-Кіншаса), Тува (РФ).
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Штилеїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Штилеїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
