Штокалко Зіновій Павлович

Штокалко Зіновій Павлович
Штокалко Зіновій Павлович
	Зіновій Штокалко
Народився	25 травня 1920; Бережани, нині Тернопільська область
Помер	28 червня 1968 (48 років); м. Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Національність	українець
Діяльність	медицина
Відомий завдяки	бандурист, поет, медик
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Родичі	Павло Штокалко
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штокалко.

Зіно́вій Па́влович Што́калко (псевдонім — Зіновій Бережан; 25 травня 1920, м. Бережани, за іншими даними — село Кальне, нині Козівського району Тернопільської області^[1] — 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США) — український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка.

З життєпису

Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році. У вільний від навчання час юнак збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом. У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького.

Навчався у Львівському медичному інституті (1939—1941). Від 1944 — у таборі для переміщених осіб у Німеччині.

Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. Еміґрував до США (1952). Працював у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні.

У 1940-х pp. був студентським діячем у Мюнхені (редактор тижневика «Студентські Вісті», 1946—1948).

Наукова діяльність

Автор наукових статей з етіології новоутворів та лікування злоякісних пухлин.

Музична діяльність

Штокалко відомий також як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Юхима Клевчуцького в Бережанах та в Юрія Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула.

Штокалко концертував з групами й індивідуально в Україні, Німеччині та США.

Від 1939 разом з Юрієм Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів.

Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» (К. — Едмонтон, 1992), багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури. Бандуру зробив майстер Семен Ластович.

Учні

Праці

Штокалко З. Критичні завваги до стану сучасного кобзарства // Українські вісті, 6.ІІ.1949, Новий Ульм, Німеччина // Бандура, 1981, № 3-4,— C. 11-15.
Штокалко З. Підручник гри на бандурі // (рукопис) — 112 с.
Штокалко З. Кобзарський підручник // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1992 (ред. А. Горняткевич) — 346 с.
Штокалко З. Кобза: Збірка Пєс Для Бандури // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1997 (ред. А. Горняткевич) - 560 с.

Звукозапис

У 1970 році, українська книгарня "Сурма", в Ню Йорку, посмертньо випустила один альбом, на двох платівках. Цей альбом також був випущений у 1985 році на одній касеті. Більшість з тих пісень були накручені у 1952 році.

О, Думи Мої - Пам'яті Бандуриста З. Штокалка - Зіновії Штокалко (Сурма, 1970, Ню Йорк)

"Дума про Олексія Поповича" (11:40)
"Сіяв Мужик Гречку" (3:12)
"Іди Від Мене" (3:30)
"Дума про Козака Голоту" (7:30)
"Турецький Танець" (3:30)
"Чичітка" (3:05)
"Дума про Озівських Братів" (13:00)
"Дума про Марусю Богуславку" (6:45)
"Вязанка Украінських Народних Пісень" (3:00)
"Марш Партизанів" (2:20)

Літературна спадщина

Літературна спадщина Зіновія Штокалка маловідома широкій суспільності. За його життя опубліковано лише два твори у німецькому перекладі Елізабет Котмаєр («Антологія», 1957). У другому числі альманаху «Хорс» на початку 1950-х років видруковано невелику добірку із поезії та прози Бережана, все інше залишилось у рукописах. Українською мовою вперше його поезія опублікована в II томі «Координати» (Мюнхен, 1969).

«На окраїнах ночі» (Мюнхен, 1977; під авторськім псевдом "Зіновій Бережан"; тираж 400): У тій посмертній збірці творів та віршів є вміщено передмову-літературний портрет Штокалка, створений письменником Ігорем Костецьким.

Збереглось 25 літературних текстів Бережана у виконанні автора, переписаних сьогодні з аудіокасет на компакт-диски.

Художня спадщина

Штокалко також виявив себе як митець-графік. Відомі дві малярські роботи студентських років — портрет матері та сюрреалістичний автопортрет олівцем — написані в Україні. Митець цікавився новими течіями в мистецтві початку XX століття, зокрема сюрреалізм Сальвадора Далі, з яким був особисто знайомий. Ці впливи відобразилися у пізніших творах — автопортреті та двох картинах-масках, уміщених на сторінках книги «На окраїнах ночі».

Примітки

↑ Зіновій Штокалко^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

Література

Б. Мельничук. В. Неборак. Бережан Зиновій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 103. — ISBN 966-528-197-6.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Майстренко Л. Зіновій Штокалко — бандурист віртуоз // Бандура, 1981, № 3-4, — С. 2-7
Мішалов В. Зіновій Штокалко // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
Мішалов В. В пам'яті невмирущої слави бандуриста // журнал «Бандура», ч. 3-4, 1981
Дутчак В. Кобзарський підручник Зиновія Штокалка: теоретичні та практичні узагальнення // Бандура. — № 71-72. — С. 21-23.
Майстренко Левко. Др. мед. Зіновій Штокалко — згадка приятеля // Пропам'ятна книга з нагоди 25 ліття УЛТПА (1950—1975). — Н. Й., 1975. — С. 393—395
Мазурак Я. Літературна Бережанщина: Біографічний довідник // Бережани, 2000.
Вірші // Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході. — Мюнхен, 1969. — Т. 2;
На окраїнах ночі. — Штуттґарт-Нью-Иорк, 1977.
Баран М. «А у кобзи струни дивні…» //За вільну Україну. — 1995. — 27 трав.
Баран М. Чарівник бандури // Русалка Дністрова. — 1995. — № 13 (черв.).
Волинець Н. Повернувся до рідної землі // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
Гладун Л. Повернення // Західна Україна. — 1992. — № 21 (трав.).
Костецький І. Молодий бандурист // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
Мельничук Б. Штокалко Зіновій (псевд. Зіновій Бережан, 25.05.1920, с. Кальне Козівськ. р-ну — 28.06.1968, м. Нью-Йорк, США) — кобзар-бандурист, композитор, поет, прозаїк, лікар, художник // Тернопіль вечірній. — 1997. — 19 берез.
Мішалов В. Ю. Харківська бандура — Культурологічно-мистецькі аспекти ґенези і розвитку виконавства на українському народному інструменті — (Серія Слобожанський світ) — Харків — Торонто, 2013. — 368 с.
Подуфалий В. Багатогранний талант // Храм книги: Літопис Бережан. регіон. центру укр. книги. — Бережани, 1994. — С. 99-103.
Подуфалий В. Композитор, бандурист, співак // Селянська доля. — 1991. — 28 трав.
Подуфалий В. Штокалко Зіновій // Тернопіль. — 1993. — № 3. — С. 45.
Прус Р. Зіновій Штокалко // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. Спец. вип., 1993. — С. 13.
Пундій П. Зіновій Штокалко // Жайвір: Літ.-мист. іст.-краєзнав. альманах. — 1995. — трав.
Савчук В. Скальпель, перо і бандура // Бережанське віче. — 1993. — 28 серп.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Зіновій Штокалко^{[недоступне посилання з серпня 2019]}

[1]