Шубенко-Шубін Леонід Олександрович

Шубенко-Шубін Леонід Олександрович
Шубенко-Шубін Леонід Олександрович
Народилася	12 (25) липня 1907 ; Карс, Карська область, Російська імперія
Померла	28 липня 1994 (87 років) ; Харків, Україна
Поховання	13-е міське кладовище
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	науковець, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди	; ;
	; ; ;

|1 = міні =

Леонід Олександрович Шубенко-Шубін (7 серпня 1907(19070807), місто Карс Російської імперії, тепер Туреччина — 1994, місто Харків) — вчений в галузі енергетики, виробництва й експлуатації турбін. Доктор технічних наук (1961), член-кореспондент АН УРСР (1951), дійсний член АН УРСР (1967). Герой Соціалістичної Праці (20.09.1962). Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань.

Життєпис

Народився в родині лікаря. Дитячі роки провів у місті Баку (Азербайджан). У 1924 році закінчив середню школу і поступив на математичне відділення Бакинського університету. На четвертому курсі перевівся в Ленінградський університет, який закінчив у 1930 році.

З 1930 року працював інженером-конструктором конструкторського бюро Ленінградського металевого заводу імені Сталіна. У 1931 році закінчив котлотурбінний факультет Ленінградського політехнічного інституту (Всесоюзний котлотурбінний інститут).

У 1937—1941 роках — заступник начальника конструкторського бюро парових турбін Кіровського заводу Ленінграду. Одночасно викладав у Ленінградському інституті інженерів залізничного транспорту та з 1933 року був асистеном Ленінградського політехнічного інституту.

Під час німецько-радянської війни разом із заводом був евакуйований на Урал, в місто Челябінськ. Керував конструкторською групою Кіровського заводу, у 1942—1944 роках працював заступником начальника турбомонтажного цеху. У 1943 році захистив кандидатську дисертацію.

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1944—1950 роках — головний інженер, директор Центрального науково-дослідного і проектно-конструкторського котлотурбінного інституту в місті Ленінграді.

У 1950—1967 роках — головний конструктор парових і газових турбін Харківського турбінного заводу імені Кірова. Одночасно (з 1957 року) працював у Харківському філіалі Інституту механіки АН УРСР.

З 1968 року — в Інституті проблем машинобудування АН УРСР в місті Харкові.

Основні праці — в галузі паро- і газотурбобудування, оптимізації процесів і конструкцій турбомашин та автоматизації їх проектування.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (20.09.1962)
орден Леніна (20.09.1962)
орден Жовтневої Революції (22.07.1977)
орден Трудового Червоного Прапора (29.10.1949)
орден «Знак Пошани» (19.08.1967)
медалі
Сталінська премія ІІ ст. (1947)
премія імені Георгія Федоровича Проскури АН УРСР (1982)
заслужений винахідник Української РСР (1962)

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
УРЕ Шубенко-Шубін Леонід Олександрович