Перейти до вмісту

Шуб Есфір Іллічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шуб Есфір Іллічна
Дата народження16 березня 1894(1894-03-16)[1][2]
Місце народженняСураж, Чернігівська губернія, Російська імперія
Дата смерті21 вересня 1959(1959-09-21)[3][2][4] (65 років)
Місце смертіМосква, СРСР[3]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянство СРСР
Професіякінорежисер, сценарист, режисер монтажу
Кар'єра19241950
Напряммонтаж, документальне й ігрове кіно
ЗакладЛенфільм[5]
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений артист РРФСР
IMDbID 0795528
CMNS: Шуб Есфір Іллічна у Вікісховищі

Естер Іллі́чна Шуб (уроджена Рошаль, 4 (16) березня 1894[6], Сураж, Чернігівська губернія[7] — 21 вересня 1959, Москва) — радянський кінорежисер, сценарист, кіномонтажер, кінознавець. Заслужений артист РРФСР (1935).

Біографія

[ред. | ред. код]

Дочка страхового агента Гілеля Меєровича Рошаля (Рушаля). З 1911 по 1917 вивчала російську літературу на Вищих жіночих курсах в Москві[8] . З 1919 по 1921 роки Есфір Шуб працювала в театральному відділі Наркомпросу, в секретаріаті, була особистим секретарем Всеволода Мейєрхольда (завідувача театрального відділу Наркомпросу). З 1922 року працювала на кіностудії "Держкіно". Була редактором і монтажером іноземних фільмів, що готувалися до прокату в СРСР, ігрових фільмів кіностудії, а також фільмів дореволюційної доби. З 1926 — режисер кіностудії Мосфільм (тоді — «Совкино»). З 1942 по 1953 роки — режисер Центральної студії документальних фільмів . Автор випусків кіножурналу " Новини дня ".

Починала як монтажер, здатна практично будь-який зарубіжний фільм перетворити на агітаційний плакат. Документальні фільми: «Падіння династії Романових» (1927), «Країна Рад» (1937), «Іспанія» (1939) та ін.

Член об'єднання "Жовтень".

Сім'я

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1924 — Острів юних піонерів, монтажер
  • 1925 — Морока, монтажер
  • 1925 — Перші вогні, монтажер
  • 1925 — Перевал, монтажер
  • 1926 — Повія (Убита життям), монтажер
  • 1926 — Абрек Заур, монтажер
  • 1926 — Господа Скотінін, монтажер
  • 1926 — Крила холопа, монтажер
  • 1927 — Великий шлях, режисер і монтажер
  • 1927 — Падіння династії Романових, режисер та монтажер
  • 1928 — Росія Миколи II і Лев Толстой, режисер та монтажер
  • 1930 — Сьогодні, режисер, монтажер і автор сценарного плану совм. з М. Цейтліним
  • 1932 — До. Ш. е.. (Комсомол — шеф електрифікації), режисер, монтажер та автор сценарного плану
  • 1934 — Москва будує метро, режисер, монтажер та автор сценарного плану
  • 1937 — Країна Рад, режисер і автор сценарного плану совм. із Б. Агаповим
  • 1937 — Туреччина на підйомі, режисер та монтажер
  • 1939 — Іспанія, режисер і монтажер
  • 1940 — Кіно за 20 років, режисер совм. з Нд. Пудовкіним, монтажер та автор сценарію совм. з А. А. Мачерет, Ю. Олешів, Нд. Пудовкіним
  • 1941 — Фашизм буде розбитий, режисер, монтажер і автор сценарію совм. з Б. Агаповим
  • 1942 — Країна рідна, режисер і монтажер та автор сценарного плану
  • 1946 — До перебування в Москві учасників сесії виконкому міжнародної демократичної федерації жінок, режисер
  • 1946 — Судовий процес у Смоленську (Суд у Смоленську), режисер і автор сценарного плану
  • 1947 — По той бік Аракса, режисер, монтажер та автор сценарного плану
  • 1949 — Від щирого серця, режисер і автор сценарію

Нагороди

[ред. | ред. код]
Могила Шуб на Новодівичому цвинтаріМоскви.
  • Орден «Знак Пошани» (1941)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Find a Grave — 1996.
  2. а б Енциклопедія Брокгауз
  3. а б Шуб Эсфирь Ильинична // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Edited By – Women Film Editors
  6. ШУБ • Большая российская энциклопедия - электронная версия. bigenc.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 30 травня 2019. [Архівовано 2019-12-20 у Wayback Machine.]
  7. Ныне — Брянская область, Россия.
  8. Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 4 січня 2020.
  9. Воспоминания Валерия Золотаревского. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 3 лютого 2022. [Архівовано 2013-12-17 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]