Щедрик острівний
| Щедрик острівний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysocorythus estherae (Swainson, 1832) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Crithagra estherae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ще́дрик острівний[2] (Chrysocorythus estherae) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Ендемік Індонезії.
Довжина птаха становить 11-12 см, вага 13-16 г. Голова, спина і групи коричневі з сірим відтінком, боки і верхня частина живота білі, поцятковані коричневими смужками, центральна частина живота і нижні покривні пера хвоста білі. Обличчя, надхвістя і центральна частина грудей золотисто-жовті. Крила і хвіст чорні, на крилах дві золотисто-жовті смужки. Самиці мають дещо блідіше забарвлення, золотисті плями на голові і грудях у них відсутні. Дзьоб тілесного кольору з чорнуватим кінчиком, лапи тілесного кольору, очі темно-карі.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- C. e. vanderbilti (Meyer de Schauensee, 1939) — гори на півночі Суматри (зокрема, Національний парк Гунунг-Льосер[en]);
- C. e. estherae (Finsch, 1902) — гори на заході і в центрі Яви (зокрема, Національний парк Гебе-Панґранґо[en]);
- C. e. orientalis (Chasen, 1940) — гори на сході Яви (зокрема, схили гори Бромо);
- C. e. renatae (Schuchmann & Wolters, 1982) — гори центрального Сулавесі.
Chrysocorythus mindanensis раніше вважався підвидом острівного щедрика, однак був визнаний окремим видом.
Острівні щедрики мешкають на островах Суматра, Ява і Сулавесі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 1900 до 3500 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням, доповнюють раціон ягодами, плодами і дрібними комахами.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysocorythus estherae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 12 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 вересня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |