Щелаковський Олексій Варфоломійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щелаковський Олексій Варфоломійович
Народження25 лютого (9 березня) 1899
Вешенська, Донецька округа, Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть12 червня 1959(1959-06-12) (60 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
ПартіяРКП(б)
Звання Генерал-лейтенант
Війни / битвиГромадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Богдана Хмельницького 1 ступеня орден Червоної Зірки медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня Virtuti Militari медаль «За Варшаву 1939-1945» медаль «За Одру, Нису і Балтику» Medal of Victory and Freedom 1945 Хрест Грюнвальда лицарський хрест ордена Virtuti Militari

Олексій Варфоломійович Щелаковський (25 лютого 1899 року — 12 червня 1959 року) — радянський воєнний діяч, генерал-лейтенант (1945).

Життєпис

[ред. | ред. код]
Могила Олексія Щелаковського на Другому міському кладовищі Харкова

Народився у станиці Вешенській Донецького округу області Війська Донського в сім'ї безземельного селянина іногороднього кравця, який займався дрібною торгівлею.

У 1915 році закінчив двокласне училище, працював учнем телеграфіста, витримав іспит на лінійного наглядача і отримав призначення в станицю Багаевську наглядачем. З листопада 1917 року добровільно брав участь у збройному повстанні міста Ростова-на-Дону. У 1918 році білокозаками карального загону генерала Петра Попова був заарештований і направлений до Новочеркаської в'язниці, там був судимий за добровільну службу на користь Радянської влади, за «шпигунство на користь червоних» і засуджений до смертної кари. Згодом смертну кару замінили двадцятирічним утриманням у в'язниці. Але в грудні 1919 року був звільнений частинами Червоної армії.

У кінці 1919 року Щелаковський вступив до лав РСЧА, воював у першій Кінній армії, потім був направлений в Узбецьку бригаду, переведену Михайлом Фрунзе на Південний фронт. Брав участь у ліквідації сил Нестора Махна та Юрія Тютюнника. У 1920 році вступив до ВКП(б).

Після Громадянської війни Щелаковський продовжив службу в лавах РСЧА на політичній роботі і командних посадах у Робітничо-Селянській Червоній Армії, був секретарем партбюро 39-го полку 7-ї Самарської кавалерійської дивізії, якою в той час командував Георгій Жуков. На 1941 рік — начальник управління політичної пропаганди Харківського військового округу, член Військової Ради Харківського військового округу.

У роки німецько-радянської війни військовий комісар: 2-го кавалерійського корпусу (25.08.1941—26.11.1941); 1-го гвардійського кавалерійського корпусу (26.11.1941—09.10.1942), член Військової Ради 3-ї резервної армії Брянського фронту (09.10.1942—04.02.1943), член Військової Ради, член Військової Ради 69-ї армії (04.02.1943—28.06.1945).

Після війни, з 1947 року до 1959 року військовий комісар Харківської області.

Делегат XVIII з'їзду ВКП(б), XIX і XX з'їздів КПРС.

Помер у 1959 році, похований у Харкові на другому міському кладовищі.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
СРСР
Інших держав

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • За рішенням Вешенської сільської ради одна з вулиць станиці Вешенської була названа на честь генерала Щелаковського.
  • В шкільному музеї станиці Вешенської організований стенд присвячений Щелаковському.
  • Письменник Володимир Успенський у своїй документальній повісті «Глибокий рейд» яскраво висвітлив бойові дії кавалерійського корпусу Бєлова в тилу противника на Смоленщині, в книзі особливо відзначена роль комісара корпусу Щелаковського.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Награждён в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 04.06.1944 «О награждении орденами и медалями за выслугу лет в Красной Армии»
  2. ↑ Шаблон:Подвиг Народа
  3. ↑ Шаблон:Подвиг Народа
  4. ↑ Шаблон:Подвиг Народа
  5. ↑ а б в Шаблон:Подвиг Народа
  6. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 23.08.1944 — О награждении орденами Суворова, Кутузова генералов и офицерского состава Красной Армии/Газета Красная звезда от 24.08.1944, № 201 (5881)
  7. ↑ Шаблон:Подвиг Народа
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щелаковський_Олексій_Варфоломійович&oldid=41337799