Щелаковський Олексій Варфоломійович
Щелаковський Олексій Варфоломійович | |
---|---|
Народження | 25 лютого (9 березня) 1899 Вешенська, Донецька округа, Область Війська Донського, Російська імперія |
Смерть | 12 червня 1959 (60 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Міське кладовище № 2 |
Партія | РКП(б) |
Звання | Генерал-лейтенант |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна |
Нагороди |
Олексій Варфоломійович Щелаковський (25 лютого 1899 року — 12 червня 1959 року) — радянський воєнний діяч, генерал-лейтенант (1945).
Народився у станиці Вешенській Донецького округу області Війська Донського в сім'ї безземельного селянина іногороднього кравця, який займався дрібною торгівлею.
У 1915 році закінчив двокласне училище, працював учнем телеграфіста, витримав іспит на лінійного наглядача і отримав призначення в станицю Багаевську наглядачем. З листопада 1917 року добровільно брав участь у збройному повстанні міста Ростова-на-Дону. У 1918 році білокозаками карального загону генерала Петра Попова був заарештований і направлений до Новочеркаської в'язниці, там був судимий за добровільну службу на користь Радянської влади, за «шпигунство на користь червоних» і засуджений до смертної кари. Згодом смертну кару замінили двадцятирічним утриманням у в'язниці. Але в грудні 1919 року був звільнений частинами Червоної армії.
У кінці 1919 року Щелаковський вступив до лав РСЧА, воював у першій Кінній армії, потім був направлений в Узбецьку бригаду, переведену Михайлом Фрунзе на Південний фронт. Брав участь у ліквідації сил Нестора Махна та Юрія Тютюнника. У 1920 році вступив до ВКП(б).
Після Громадянської війни Щелаковський продовжив службу в лавах РСЧА на політичній роботі і командних посадах у Робітничо-Селянській Червоній Армії, був секретарем партбюро 39-го полку 7-ї Самарської кавалерійської дивізії, якою в той час командував Георгій Жуков. На 1941 рік — начальник управління політичної пропаганди Харківського військового округу, член Військової Ради Харківського військового округу.
У роки німецько-радянської війни військовий комісар: 2-го кавалерійського корпусу (25.08.1941—26.11.1941); 1-го гвардійського кавалерійського корпусу (26.11.1941—09.10.1942), член Військової Ради 3-ї резервної армії Брянського фронту (09.10.1942—04.02.1943), член Військової Ради, член Військової Ради 69-ї армії (04.02.1943—28.06.1945).
Після війни, з 1947 року до 1959 року військовий комісар Харківської області.
Делегат XVIII з'їзду ВКП(б), XIX і XX з'їздів КПРС.
Помер у 1959 році, похований у Харкові на другому міському кладовищі.
- бригадний комісар (24.10.1937)
- генерал-майор (06.12.1942)
- генерал-лейтенант (11.07.1945).
- СРСР
- два ордени Леніна (21.02.1945[1], 29.05.1945[2])
- чотири ордена Червоного Прапора (12.11.1941[3], 27.08.1943[4], 03.11.1944[1], 15.11.1950[1])
- орден Кутузова I ступеню (06.04.1945)[5]
- Орден Богдана Хмельницького I ступеня (23.08.1944)[6]
- орден Червоної Зірки (??.11.1936)[5]
- Медалі в т. ч:
- «XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії» (1938)[5]
- «За оборону Москви» (04.09.1944)[7]
- «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .» (04.09.1944)
- «За взяття Берліна» (1945)
- «За звільнення Варшави» (1945)
- Інших держав
- Кавалер лицарського ордена «Віртуті Мілітарі» (ПНР)
- Орден «Хрест Грюнвальда» II ступеня (ПНР)
- Медаль «За Варшаву 1939-1945» (ПНР)
- Медаль «За Одру, Нису і Балтику» (ПНР)
- Медаль «Перемоги і Свободи» (ПНР)
- За рішенням Вешенської сільської ради одна з вулиць станиці Вешенської була названа на честь генерала Щелаковського.
- В шкільному музеї станиці Вешенської організований стенд присвячений Щелаковському.
- Письменник Володимир Успенський у своїй документальній повісті «Глибокий рейд» яскраво висвітлив бойові дії кавалерійського корпусу Бєлова в тилу противника на Смоленщині, в книзі особливо відзначена роль комісара корпусу Щелаковського.
- Генералы Второй мировой войны [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Щелаковский
- ↑ а б в Награждён в соответствии с Указом Президиума Верховного Совета СССР от 04.06.1944 «О награждении орденами и медалями за выслугу лет в Красной Армии»
- ↑ Шаблон:Подвиг Народа
- ↑ Шаблон:Подвиг Народа
- ↑ Шаблон:Подвиг Народа
- ↑ а б в Шаблон:Подвиг Народа
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 23.08.1944 — О награждении орденами Суворова, Кутузова генералов и офицерского состава Красной Армии/Газета Красная звезда от 24.08.1944, № 201 (5881)
- ↑ Шаблон:Подвиг Народа
- Народились 9 березня
- Народились 1899
- Уродженці Вешенської
- Померли 12 червня
- Померли 1959
- Померли в Харкові
- Поховані на харківському міському кладовищі № 2
- Члени КПРС
- Генерал-лейтенанти (СРСР)
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Кутузова I ступеня
- Кавалери ордена Богдана Хмельницького I ступеня (СРСР)
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За взяття Берліна»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Кавалери Virtuti Militari
- Нагороджені польською медаллю «За Варшаву 1939-1945»
- Нагороджені медаллю «За Одру, Нису і Балтику»
- Кавалери ордена «Хрест Грюнвальда»
- Учасники Курської битви
- Учасники битви за Дніпро
- Радянські воєначальники Другої світової війни
- Радянські військові політпрацівники Другої світової війни
- Учасники Громадянської війни в Росії