Перейти до вмісту

Щербаков Олександр Федорович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Федорович Щербаков
Народження23 жовтня 1923(1923-10-23)
Полтава, за іншими даними Рославль
Смерть2 листопада 2002(2002-11-02) (79 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
Рід військ артилерія
Роки служби1941-1955
ПартіяКПРС
Званнястарший лейтенант
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Щербаков.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Щербаков Олександр.

Щербако́в Олекса́ндр Фе́дорович (нар. 23 жовтня 1923 — 2 листопада 2002, Київ, Україна) — Герой Радянського Союзу, в часи Другої Світової війни — начальник розвідки 105-го дивізіону 36-го гвардійського мінометного полку 3-ї гвардійської танкової армії Воронезького фронту, гвардії старший лейтенант.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 жовтня 1923 року в Полтаві[1] (за іншими даними — в місті Рославль нині Смоленської області[2]) в робочій сім'ї. Після закінчення семи класів полтавської середньої школи № 15 поступив у 1938 році в механіко-технологічний технікум[1].

У Червону армію призваний у жовтні 1941 року. Закінчив свердловське піхотне училище. В серпні того ж року направлений у діючу армію на посаду командира взводу 36-го гвардійського мінометного полку. Гвардії старший лейтенант Щербаков особливо відзначився при форсуванні Дніпра і в боях на Букринському плацдармі[2].

23 вересня 1943 року гвардії старший лейтенант Олександр Щербаков з розвідувальною групою з п'ятьох добровольців разом з передовими стрілецькими підрозділами форсував Дніпро в районі села Григорівка. Свій спостережний пункт Щербаков обладнав поблизу переднього краю, виявив об'єкти ураження, визначив місця переправ і звідси коректував вогонь «катюш». Противник одинадцять разів намагався контратакувати наших воїнів, але, зміталися вогнем гвардійських мінометов, втрачаючи сотні убитих і поранених. На ділянці старшого лейтенанта Щербакова ворог втратив шість танків і декілька сотень солдат і офіцерів. Сам Щербаков був важко поранений і контужений, але не покинув позиції[1][2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування, особисту відвагу і рішучість, проявлені при форсуванні Дніпра, гвардії старшому лейтенанту Щербакову Олександру Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

Наприкінці 1944 року О. Ф. Щербаков був направлений на навчання до військової академії, але наслідки важкого поранення і контузії не дозволили її закінчити.

Після війни продовжував службу в ЗС СРСР на командних посадах. З 1955 року підполковник Щербаков — в запасі. Після виходу в запас Олександр Федорович Щербаков проживав у Києві. Працював у Київській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту монтажспецбуду старшим інженером.

Помер 2 листопада 2002 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Біографія Олександра Федоровича Щербакова [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в Біографія Олександра Федоровича Щербакова [Архівовано 24 травня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Герои страны [Архівовано 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щербаков_Олександр_Федорович&oldid=39718571