Перейти до вмісту

Щипачов Лівій Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Щипачов Лівій Степанович
Народження4 серпня 1926(1926-08-04)
Москва, РРФСР, СРСР
Смерть21 січня 2001(2001-01-21) (74 роки)
 
ПохованняХованський цвинтар
КраїнаСРСР СРСРРосія Росія
НавчанняМосковський державний академічний художній інститут імені Василя Сурикова
Діяльністьхудожник, актор

Лівій Степанович Щипачов (нар. 4 серпня 1926, Москва — пом. 21 січня 2001, там же) — радянський юний актор і художник, також відомий головною роллю у фільмі «Тимур і його команда» 1940 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 4 серпня 1926 року, син поета Степана Петровича Щипачова. Як і більшість радянських школярів, був прийнятий до дитячої піонерської організації.

У дитинстві зіграв Тимура у фільмі «Тимур і його команда» (1940) і «Клятва Тимура» (1942), однак у подальшому акторською діяльністю не займався.

Успіх фільму — це перш за все успіх героя, який висловив найголовніші соціальні прагнення дітей. І хоча в екранному втіленні образу можна відзначити скутість гри виконавця (Л. Щипачов), це не змогло, як довів час, знизити «заразливість» характеру героя.

— История советского кино: 1917-1967: в четырех томах, 1969 год[1]

У 1941 році планувалися зйомки фільму «Клятва Тимура», але німецько-радянська війна порушила плани, і кіногрупа з дітьми була евакуйована до Уфи.

У 1950 році після війни закінчив Московський художній інститут імені В. І. Сурикова по класу живопису (учень В. Єфанова).

Учасник художніх виставок з 1950 року. Член Спілки художників СРСР (1956).

Репродукція картини «Син» вийшла листівкою видавництва ИЗОГИЗ 1955 року накладом 35 000 примірників. У 1958 році картина «Про мрії наших батьків» була представлена на Виставці молодих художників, В. Андрєєв в журналі «Зміна» так писав про неї: «Довго стоїть глядач біля картини… В картині немає нічого зайвого, тут всьому віриш, все хвилює».[2]

Експонувався на виставках: «Радянська Росія» (1960), Всесоюзна художня виставка (1961 рік, кольорова репродукція його картини «Російська берізка на Місяці» була вміщена в журналі «Огонек» 1962 року[3]), Виставці «Москва — столиця нашої Батьківщини» (1964, репродукція картини «Перший політ» вміщена в журналі «Огонек»[4]). Також, в журналі «Огонек» публікувалися репродукції його картин «Ранок. Конячки» (1982), «Весна» (1983).

Кілька картин присвятив М. Ю. Лермонтову: перша «Лермонтов в Тамані» зберігається в Тарханах, другу художник знищив, третя в приватному зібранні, і остання — «Перед дуеллю».[5]

Йому належать такі праці, як «Лермонтов на Кавказі», «Тамань», «Христос» і «Тридцять срібняків». Його роботи представлені в ряді музеїв, у тому числі в Третьяковській галереї.

Цікавився античною нумізматикою, виступав з лекціями на цю тему.

Помер на 74-му році життя 21 січня 2001 року в Москві. Похований на Хованському кладовищі (Західна територія, дільниця 524Н)[6].

Спогади і мемуари

[ред. | ред. код]

У 1984 році взяв участь у документальному фільмі «Фільм незвичайної долі» режисера Є. Андриканіса, ЦСДФ, про зйомки фільму «Тимур і його команда».

Автор спогадів:

  • Щипачёв Л. Это память моего детства: воспоминания об А. П. Гайдаре // Детская литература. — 1977. — № 2. — С.75-76
  • Щипачёв Л. Мальчики из киногруппы // Газета «Республика Башкортостан» № 89-90 за 8 мая 2010

Цікавий факт

[ред. | ред. код]

Скульптор Дмитро Тугаринов створив скульптурний портрет «Лівій Щипачов — останній піонер», причому приводом став випадок, коли Лівій Щипачов, при відсутності грошей, дав продавчині за пляшку горілки колекційні динарії.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. История советского кино: 1917-1967 : в четырех томах - Институт истории искусств (Москва, Россия) - М.: «Искусство», 1969 - стр. 310
  2. В. Андреев — Выставка молодых художников // Журнал «Смена» [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.], № 14, 1958 — стр. 12-13
  3. Огонёк № 18 (1819) 29 апреля 1962 [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.], сайт ФантЛаб
  4. Огонёк, № 52 за декабрь 1964 года. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 27 вересня 2020.
  5. Ирина МЕДВЕДЕВА — [Судьба поэта — судьба портрета], Решето, 2001
  6. Могилы знаменитостей. Некрополи Москвы. Хованское кладбище. Щипачев Ливий Степанович (1926—2001). Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
  7. https://www.dmitrytugarinov.ru/single-post/2008/09/07/Зовущий-к-топору- [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.] Зовущий к топору. Официальный сайт скульптора, 2008

Література

[ред. | ред. код]
  • Ливий Щипачев: живопись: каталог выставки / Союз художников РСФСР, Моск. орг.; [предисл.: А. С. Трофимов, Л. С. Щипачев]. — Москва: Советский художник, 1984. — 10 с.

Посилання

[ред. | ред. код]