Перейти до вмісту

Юбер Леонар

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юбер Леонар
фр. Hubert Léonard Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився7 квітня 1819(1819-04-07)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бен-Езеd, Льєж[d], Льєж, Валлонія, Бельгія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 травня 1890(1890-05-06)[1][2][3] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПер-Лашез і Grave of Léonardd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бельгія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькомпозитор, музичний педагог, викладач університету, скрипаль Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіФрансуа Антуан Абенек і Огюст Румаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніАнрі Марто[6], Альфред де Севd, Мартен П'єр Марсікd, Генрі Шрадекd, Сезар Томсон і Йозеф Готліб Дентеd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКоролівська консерваторія в Брюсселі Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанркласична музика Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАнтонія Сітчес де Мендіd Редагувати інформацію у Вікіданих

Юбе́р Леона́р (фр. Hubert Léonard; нар. 7 квітня 1819(18190407), Льєж — пом. 6 травня 1890, Париж) — бельгійський скрипаль, композитор і музичний педагог.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Перші уроки Юбер Леонар отримав у свого батька, а приватні уроки — у знаного педагога О. Рума (1802—1874).

1832 року дебютував у Льєжі. Потім він вивчав скрипку, гармонію та композицію у Франсуа Прюма в Брюсселі та з 1836 по 1839 рік у Ф.-А. Абенека в Парижі.

Звідти поїхав до Лейпцига на запрошення Ф. Мендельсона, в особі якого знайшов відмінного вчителя та знавця німецького музичного життя.

1845—1848 — успішно гастролював з концертами по Європі.

1853 року став професором Королівської консерваторії в Брюсселі, де замінив Ш.-О. де Беріо.

1866 року після суперечки з директором консерваторії Ф.-Ж. Феті та через проблеми зі здоров'ям оселився в Парижі, де працював солістом, композитором і викладачем.

Під час франко-прусської війни у 1870—1872 роках викладав у Льєзькій консерваторії.

Серед його учнів були М. Марсік, С. Томсон, А. Марто, Г. Шрадек.

Його твори як композитора майже повністю забуті й використовуються переважно для навчальних цілей.[7]

Автор відомої обробки 12-ї скрипкової сонати А. Кореллі (тв. 5).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ а б в Dictionnaire des Wallons — Fédération Wallonie-Bruxelles, Institut Jules Destrée.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118825682 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Н. С. Леонар, Юбер // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIа. — С. 557.
  6. ↑ Г. Риман Марто // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 815.
  7. ↑ Thierry Levaux: Le Dictionnaire des Compositeurs de Belgique du Moyen-Age à nos jours (Тьєррі Лево: «Словник бельгійських композиторів від середньовіччя до наших днів»), S. 394—395, Editions: «Art in Belgium» 2006, ISBN 2-930338-37-7(фр.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юбер_Леонар&oldid=43280299