Югина тайванська
| Югина тайванська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Yuhina brunneiceps Ogilvie-Grant, 1906 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Юги́на тайванська[2] (Yuhina brunneiceps) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae)[3]. Ендемік Тайваню.
.jpg)
Довжина птаха становить 12-13 см. Спин, крила і хвіст темні, попелясто-коричневі, нижня частина тіла білувато-жовта. На голові помітний, гострий чуб, спереду шоколадно-коричневий,, окаймлений чорними смугами, ззаду білуватий. Обличчя біле, під дзьобом вузькі чорні "вуса", через очі проходять вузькі чорні смуги.
Тайванські югини живуть в гірських помірних і тропічних лісах Тайваню, на висоті від 1000 до 3200 м над рівнем моря, переважно на висоті від 1200 до 2400 м над рівнем моря. Взимку частина популяції мігрує в долини[4]. Тайванські югини зустрічаються зграйками, часто приєднуються до змішаних зграй птахів разом з синицями. Живляться нектаром, ягодами, квітками і дрібними комахами, зокрема квітками Liriodendron chinense, ягодами обліпихи, вишні Prunus campanulata, ідезії Idesia polycarpa і Debregeasia orientalis та нектаром омели Taxillus nigrans. Сезон розмноження триває з квітня по червень. Тайванські югини є переважно моногамними, серед них спостерігалися випадки колективного гніздування, коли 3-4 пари відкладали яйця в гніздо і насиджували по черзі. Гніздо чашоподібне, робиться з корінців, папороті, моху і павутиння, розміщується серез бамбукових заростей Arundinaria. В кладці 2-3 світлих зеленувато-блакитних яйця, поцяткованих зеленуватими, коричнюватими і сірими плямками. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 10 днів після вилуплення. За сезон може вилупитися до 3 виводків.
- ↑ BirdLife International (2016). Yuhina brunneiceps. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 03 квітня 2022.
- ↑ Lee, Pei-Fen та ін. (2005). Habitat selection of the cooperative breeding Taiwan Yuhina (Yuhina brunneiceps) in a fragmented forest habitat (PDF). Zoological Studies. 44 (4): 497—504. Архів оригіналу (PDF) за 8 серпня 2017. Процитовано 3 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
