Перейти до вмісту

Юецинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юецинь
Класифікаціяструнний щипковий
Класифікація Горнбостеля-Закса321.322
(композитний хордофон)
Подібні інструментижуань
CMNS: Юецинь у Вікісховищі

Юецинь (кит. 月琴, піньїнь: Yuèqín) — традиційний китайський струнний щипковий музичний інструмент, що використовується як самостійно, так і як акомпанемент у пекінській опері і для танцювальних пісень.[1][2].

Історія

[ред. | ред. код]
Жінка грає на юецині (фотографія Адольфо Фарсарі, 1886 рік)

За переказами, юецинь був створений на основі жуаня у часи династії Цзінь, тобто приблизно у III–V століттях.[1]

Загальна довжина юециня зазвичай від 45 до 70 см[1], діаметр круглої, восьми - або шестикутної[3] деки з м'яких порід деревини (найчастіше з фірміани[2]) — близько 30 см[1]. До короткого грифа кріпляться чотири кілочка, на шийці і верхній частині деки розміщується від 8 до 12 ладів[2].

Традиційно дві пари струн робилися з шовку; у даний час зазвичай робляться з обвитої нейлоном сталі[1].

Використовується як сольний музичний інструмент, так і для акомпанементу. Нарівні з цзінху і цзінерху, вважається одним з трьох ключових музичних інструментів у пекінській опері[3][4]. Крім юециня, в оркестрі пекінської опери можуть бути з щипкових інструментів також піпа і саньсянь.

Під час гри юецинь тримається під нахилом, ліва рука притримує лютню і притискає струни, грають вказівним пальцем правої руки або медіатором, який може виготовлятися з бамбука, кістки або рогу бика[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Yueqin (англ.). Encyclopædia Britannica. Процитовано 12 травня 2016.[недоступне посилання з серпня 2019]
  2. а б в Alan R. Thrasher. Yueqin (англ.). Grove Music Online. Процитовано 12 травня 2016.[недоступне посилання з листопадаа 2019]
  3. а б в Юецинь. Китайский информационный Интернет-центр. 23 листопада 2006. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  4. Laikwan Pang, Paul Clark, Tsan-Huang Tsai. Listening to China’s Cultural Revolution: Music, Politics, and Cultural Continuities. — Springer, 2016. — P. 22. — ISBN 9781137463579.