Перейти до вмісту

Юзефович Михайло Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юзефович Михайло)
Юзефович Михайло Володимирович
Народився17 (29) червня 1802 або 1802[1]
Сотниківка, Яготинський район, Україна
Помер21 травня 1889(1889-05-21) або 1889[1]
Київ, Російська імперія
ПохованняАскольдова могила
Країна Російська імперія
Діяльністьполітик
Галузьісторія
Alma materМосковський університет благодійний пансіонd
БатькоQ122362232?
ДітиЮзефович Володимир Михайлович і Юзефович Борис Михайлович
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня

Миха́йло Володи́мирович Юзефо́вич (рос. Михаи́л Влади́мирович Юзефо́вич; 17 червня 1802(18020617) — 21 травня 1889) — російський державний службовець, освітній, культурний і громадський діяч, публіцист українського походження. Голова Київської археографічної комісії (18571889). Один з ініціаторів видання Емського указу 1876 року та закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Голова комісії для збудування пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888). Дійсний таємний радник11 липня 1888). Член Імператорського російського географічного товариства, Копенгагенського товариства північних антикваріїв. Русофіл, прибічник русифікації, монархіст. Противник українофілів й українського національного руху.

Біографія

[ред. | ред. код]
Пам'ятник Хмельницькому в Києві

Народився 1802 року в селі Сотниківка Пирятинського повіту Полтавській губернії Російської імперії. Належав до дворянської родини Юзефовичів, що походила з нобілітованих реєстрових козаків Речі Посполитої. Випускник Московського університету (1819).

Служив у Чугуївському уланському полку, корнет1822), поручник1828). Брав участь у російсько-турецькій війні 18281829 років, був ад'ютантом Івана Паскевича й Миколая Раєвського. Нагороджений орденами святих Володимира (IV ступеня) й Анни (ІІ ступеня), штабс-ротмістр1829). Під час служби на Кавказі познайомився із Олександром Пушкіним, Денисом Давидовим, Олександром Грибоєдовим.

Інспектор народних училищ Київської губернії (18401843), надвірний радник і виконувач обов'язків помічника попечителя Київського навчального округу (18431846), помічник попечителя цього округу (18461856). Займався русифікацією освіти, боротьбою з польськими освітньо-культурними впливами та антиросійськими національними рухами та Київщині. 1843 року заснував Київську археографічну комісію для розгляду давніх актів, очолив її після виходу у відставку з державної служби (1856).

Голова розпорядчого комітету Київської міської публічної бібліотеки. Друкувався у «Вестник Юго-Западной и Западной Росии» і «Киевлянин». Був одним з ініціаторів закриття газети «Киевский телеграф».

Обстоював загальноросійську ідею, вважав українців, росіян і білорусів єдиним російським народом. Боровся проти українського національного руху, який вважав сепаратистським. Сприяв виданню Валуєвського циркуляра (1863); член комісії для розробки Емського указу (1876), що обмежував використання української мови. Був посередником у справі субсидій царського уряду до галицького москвофільського «Слова» у Львові.

Керував встановленням пам'ятника Богдану Хмельницькому в Києві (1888), що містив на постаменті написи: «Хочемо під царя східного, православного» та «Богдану Хмельницькому від єдиної і неподільної Росії».

Помер 1889 року в Києві. Похований на Аскольдовій могилі.

Погляди

[ред. | ред. код]

Михайло Юзефович стверджував, що «малороси ніколи не ставили батьківщину [Україну] понад вітчизну [Російської імперії]»[2].

Родина

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Чего требует общественное образование? — Киев, 1859.
  • О памятнике тысячелетию России. // «Киевский Телеграф», 1862, № 4.
  • Возможен ли мир с нами польской шляхты? // «Московские Ведомости», 1864, № 203.
  • Несколько мыслей и соображений по поводу покушения 4-го апреля. — Киев, 1866.
  • Еврейский вопрос. — Киев, 1867.
  • Народность и государство. — Киев, 1867.
  • Памяти Василия Васильевича Тарновского, [члена Черниг. губ. земск. управы]. — Киев, 1867.
  • По поводу памятника Богдану Хмельницкому. // «Московские Ведомости», 1869, № 196.
  • Богдан Хмельницкий в русской истории. // «Вестник Западной России», 1870, кн. 7.
  • По поводу распространения у нас воинской повинности на все состояния. [Архівовано 24 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Киев, 1870.
  • Еврейский у нас вопрос. — Киев, 1871.
  • Богдан Хмельницкий: по поводу памятника, сооружаемого ему в г. Киеве. — Киев, 1872.
  • На прощанье: стихотворения: (1876—77 г.) — Киев, 1878.
  • Памяти Пушкина. — Москва, 1880.
  • Юзефович Михаил Владимирович, Наша либеральная интеллигенция. — Киев: тип. Г. Г. Иванова, 1882. — 125 с.
  • Несколько слов об исторической задаче России. — Киев, 1891.
  • О значении личности у нас и на Западе. — Санкт-Петербург, 1906.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Попередники Табачника: З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 травня 2015. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  3. Юзефович, Владимир Михайлович // Русский биографический словарь : в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Ю. Поліщук. Юзефович Михайло Володимирович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.793 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]