Юзеф Бейм
| Юзеф Бейм | |
  | |
| Народження: |
13 квітня 1937  Кляніни, Ґміна Осечна, Старогардський повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща |
|---|---|
| Смерть: |
30 квітня 1987 (50 років) Варшава, Польська Народна Республіка |
| Поховання: |
Військові Повонзки |
| Партія: |
Польська об'єднана робітнича партія |
| Нагороди: |    |
Юзеф Бейм (пол. Józef Beim; 13 квітня 1937, Кляніни — 30 квітня 1987, Варшава) — польський генерал, головний комендант громадянської міліції у 1981—1987 роках. Видатний діяч органів правопорядку ПНР очолював громадянську міліцію у період соціально-політичної кризи та силового протистояння 1980-х років. Член ЦК та Центральної контрольно-ревізійної комісії ПОРП.
Народився у селянській сім'ї із села у гміні Осечна. Закінчив економічний факультет Гданського університету з курсу управління промисловим виробництвом, проте за фахом не працював. Згодом здобув науковий ступінь доктора наук[1].
У травні 1956 року Юзейф Бейм вступив на службу у моторизовану роту громадянської міліції Гданська. Пройшов навчання у Вищій школі міліції у Щитно.
З 1957 до 1960 рік служив у Гданській комендатурі цивільної міліції, у 1960—1962 роках — у комендатурі Пуцька. У 1962—1966 роках — у комендатурі Тчева, у 1967—1970 роках — у комендатурі Ельблонгу, у 1970—1973 — у комендатурі Гдині. У Тчеві, Ельблонзі та Гдині Юзеф Бейм очолював міліцейські управління повітського та міського рівнів. У період служби на балтійському узбережжі Бейм був підвищений від підпоручника до підполковника.
15 січня 1973 року Юзеф Бейм у званні полковника отримав посаду коменданта громадянської міліції Кракова — другого за величиною міста Польщі. Це означало серйозну позицію у силовій ієрархії ПНР. До 1978 року Бейм був заступником головного коменданта громадянської міліції Краківського воєводства. 15 травня 1978 року Бейм отримав призначення заступником головного коменданта громадянської міліції ПНР Станіслава Зачковського. З 1979 року мав звання генерала бригади[2].
З березня 1957 року Юзеф Бейм був членом урядущої компартії ПОРП[1]. Був переконаним прихильником партійного режиму. У 1980—1981 роках виступав за силове придушення профспілки Солідарність[3]. У середині серпня 1980 року — на тлі страйкової хвилі, яка розгорталася, — Бейм, поряд з генералом Служби безпеки (СБ) Владиславом Цястонем, став заступником генерала Богуслава Стахури в оперативному штабі МВС Lato 80[4].
25 листопада 1981 року генерал Бейм змінив генерала Зачковського на посаді головного коменданта громадянської міліції ПНР[2]. Менш ніж через три тижні, 13 грудня 1981 року, у Польщі було введено воєнний стан. Наступні дні ознаменувалися масштабним насильством — захоплення підприємств, розгони демонстрацій, упокорення шахти «Вуек», численні інтернування й арешти. Громадянська міліція, особливо підрозділи ЗОМО, відіграла важливу роль у придушенні «Солідарності» та політичних репресіях. Поряд з іншими активістами, жорстким переслідуванням зазнавали члени незалежної профспілки працівників міліції.
Юзеф Бейм був одним із головних провідників репресивної політики, належав до найближчих сподвижників міністра внутрішніх справ Чеслава Кіщака[5], одного з керівників Військової ради національного порятунку[3]. Жорстко репресивний курс провадили підлеглі Бейма у воєводських комендатурах — генерал Анджеєвський, полковник Верніковський, полковник Груба, полковник Коздра, полковник Урантувка. Попри приналежність до міліції, у перші тижні воєнного стану Бейм особисто інспектував армійські патрулі на вулицях Варшави[6]. Громадянська міліція зберігала функції політичного тиску і після скасування воєнного стану у 1983 році.
На період комендантства Бейма припали загибель Гжегожа Пшемика після побиття ЗОМО та вбивство Єжи Попелушко, скоєне офіцерами СБ. У першому випадку Бейм усіляко прикривав винних. У другому підлеглі Бейма розслідували вбивство Попелушка та заарештували групу виконавців й організаторів, включно з генералом Цястоня. Як керівник міліції генерал Бейм відіграв певну роль у конфлікті на боці групи Ярузельського — Кіщака проти «партійного бетону» Мілевського.
27 вересня 1984 року Юзефу Бейму було надано звання генерала дивізії. З 1986 року Бейм — член ЦК ПОРП і Центральної контрольно-ревізійної комісії[2].
Юзеф Бейм раптово помер у віці 50 років. На посаді головного коменданта його змінив у травні 1987 року генерал Зенон Тшцинський, який виявився останнім керівником громадянської міліції ПНР.
Похований Юзеф Бейм на цвинтарі Військові Повонзки[7].
- ↑ а б Biuletyn Informacji Publicznej Instytutu Pamięci Narodowej. katalog.bip.ipn.gov.pl. Процитовано 17 серпня 2023.
- ↑ а б в БЕЙМ Юзеф (Beim Józef). Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ а б Умер «генерал-убийца» и «человек чести». Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ APARAT BEZPIECZEŃSTWA W POLSCE. Kadra kierownicza / Tom III 1975—1990. Redakcja naukowa Paweł Piotrowski; Warszawa, 2008.
- ↑ Rzecznik IPN o roli władz PRL ws. śmierci Przemyka. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ Wojsko na ulicach. Generałowie brygady Józef Beim i Jerzy Ćwiek w rozmowie z wartownikami pełniącymi służbę przed Muzeum Wojska Polskiego w Al. Jerozolimskich. Warszawa, styczeń 1982. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ JÓZEF BEIM — CMENTARZ WOJSKOWY NA POWĄZKACH. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018. [Архівовано 2018-03-19 у Wayback Machine.]
.JPG.Html){kind=link}
.JPG.Html){kind=link}
- Народились 13 квітня
- Народились 1937
- Уродженці Поморського воєводства
- Померли 30 квітня
- Померли 1987
- Померли у Варшаві
- Поховані на Військовому кладовищі у Варшаві
- Члени ПОРП
- Кавалери ордена Прапор Праці 2 ступеня
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Кавалери Лицарського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі