Перейти до вмісту

Юзеф Гарлінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юзеф Гарлінський
пол. Józef Garliński
ПсевдоLong
Народився14 листопада 1913(1913-11-14)[1]
Київ, Російська імперія
Помер29 листопада 2005(2005-11-29)[1] (92 роки)
Лондон, Велика Британія
Країна Республіка Польща
Діяльністьісторик
Знання мовпольська[1] і англійська
УчасникДруга світова війна
ЧленствоПольське наукове товариство на чужиніd, Асоціація письменників Польщі і Association of Polish Writers Abroadd
Військове званняпідпоручик
Нагороди
Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі
Могила Ейлін та Юзефа Гарлінських

Юзеф Гарлінський, пс. «Довгий» (пол.: Józef Garliński; нар. 14 жовтня 1913, Київ, пом. 29 листопада 2005, Лондон) — польський письменник, історик, емігрантський діяч, офіцер Війська Польського і капітан[2] Армії Крайової, в'язень німецького табору Аушвіц.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині Ярослава (юрист) та Ванди, уродженої Шиманської[2]. Після відродження польської держави родина з маленьким Юзефом переїхала до її нових кордонів (1920). Навчався у Варшаві, Раковіцах, Хирові та Закопані. У 1934 році закінчив гімназію і ліцей ім. Адама Асника в Каліші. Його батько, адвокат, керував адвокатською конторою в Оструві-Велькопольському. Тут Гарлінський налагодив контакти зі спортивним клубом гімназії Venetia, а також був співорганізатором легкоатлетичного матчу Острув-Каліш. Військову службу проходив у Ґрудзьондзі. Закінчив юридичні студії у Варшаві. 1 січня 1937 р. йому було присвоєно звання підпоручика запасу офіцерського корпусу кавалерії за вислугою років.

Після початку Другої світової війни брав участь у вересневій кампанії у складі 1-го кавалерійського полку. Поранений 23 вересня під Замостям, потрапив у німецький полон. Виписаний із госпіталю, він зумів дістатися до Варшави[2]. Був активним у підпіллі, спочатку в Союзі збройної боротьби, потім в Армії Крайовій. Був начальником відділу безпеки штабу Армії Крайової[2] . 20 квітня 1943 року його заарештували помилково, замість іншої особи з таким же іменем і прізвищем[2], він опинився в Пав'яку — нацисти не зрозуміли, кого вони захопили. Відправлений до німецького концтабору Освенцім. Потім він був ув'язнений у концтаборі Ноєнгамме та його філії в Людвіґслусті. Звільнений з табору армією США 2 травня 1945 року[2]. Він став добровольцем і перекладачем у 7-й танковій дивізії[2].

«За заслуги на посаді начальника відділу безпеки штабу Армії Крайової (створення відділення, ліквідація групи „Молот“, проникнення в штаб гестапо, організація втечі з в'язниць тощо) у березні 1946 р. нагороджений орденом 5 клас В. М.»[2]

Після війни він переїхав до Лондона. Там у 1961 році він опублікував свою першу книгу «Драма і провидіння». Вона отримала нагороду AK Circle у Детройті. Співпрацював з польською пресою, в т.ч з «Wiadomości», «White Eagle» або «Dziennik Polski»[2]. З 1975 р. президент Асоціації польських письменників за кордоном. У 1976 році він підписав декларацію солідарності під листом 59.

Підписав лист польських письменників за кордоном на знак солідарності з підписантами протесту проти змін Конституції Польської Народної Республіки (лист 59)[3]. У Польській Народній Республіці інформація про Юзефа Гарлінського була піддана цензурі. Його прізвище було в спеціальному списку осіб із повною забороною на публікацію. Рекомендації цензури щодо його особи помітив Томаш Стржижевський, який у своїй книзі про комуністичну цензуру опублікував інформаційну записку № 9 від 1975 року Центрального управління контролю за пресою, публікаціями та виставами. Інструкції для цензорів включили його ім'я до списку заборонених авторів, де говорилося: «(…) щодо наступних емігрантських письменників, науковців і журналістів (переважно співробітників ворожих видань і антипольської пропаганди) принцип безумовного Ухвалити виключення їхніх імен, а згадки їхніх творів, крім критичних, із преси, радіо і телебачення, а також неперіодичних видань ненаукового характеру (художня література, публіцистика, есеїстика)»[4]. Наступні його публікації потрапляли до Польщі переважно через другий тираж: у 1968 році він опублікував «Політику» та «Солдати», у Польщі другим тиражем «Przedświt» лише у 1986 році.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

За книгу "Освенцімська боротьба " отримав нагороду Фундації Юржиковського. Найважливіші публікації також включають: Остання зброя Гітлера, Польща, SOE ond the Allies (1969), Enigma (1979), Швейцарський коридор (1981), Польща у Другій світовій війні (1982 , він отримав Єжи Лойка в 1994 році[5]), Світ моєї пам'яті (спогади, 1992). Він також отримав нагороду Фонду Владислава і Нелли Туржаньських з Торонто в галузі літератури[6].

Був членом Міжнародної ради Освенціма та Асоціації польських письменників . Член Польського наукового товариства за кордоном[7] (з 1982). Лауреат премії Асоціації польських письменників за кордоном 1974 року[8].

Його дружиною була ірландка Ейлін Френсіс Шорт-Гарлінська (1912—1990). Їх обох поховали на кладовищі Ганнерсбері в Лондоні. Їхній син Ярослав (нар. 1947)[2] був першим професором польського походження в Ітонському коледжі.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У 1999 році Аліна Черняковська зняла біографічний фільм про Юзефа Гарлінського «Думи про Польщу», в якому використано матеріал інтерв'ю з істориком[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н Polak (red.), 1999.
  3. ↑ Kultura 1976/03/342 Paryż 1976, s. 34.
  4. ↑ Tomasz Strzyżewski, 2015.
  5. ↑ Nagroda im. Jerzego Łojka (1994).
  6. ↑ Szuber uhonorowany w Kanadzie. Nr 50 (422). 10 grudnia 1999: 1.
  7. ↑ Wybór członków Polskiego Towarzystwa Naukowego na Obczyźnie, Polskie Towarzystwo Naukowe na Ojczyźnie s. 121.
  8. ↑ Lista laureatów — 1951—2011
  9. ↑ Myśli o Polsce.
  10. ↑ Myśli o Polsce.
  11. ↑ Komunikat o nadaniu Orderu Odrodzenia Polski (PDF). Nr 7 z 31 grudnia 1980: 31. Архів оригіналу (PDF) за 7 липня 2021. Процитовано 17 вересня 2022. [Архівовано 2021-07-07 у Wayback Machine.]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Wielka księga cenzury PRL w dokumentach. Warszawa: Prohibita. 2015. с. 91. ISBN 9788361344704.
  • Konspiracja 1939–1945, część 1 (redakcja naukowa Bogusław Polak). Т. V. Koszalin: Wydaw. Uczelniane Politechniki Koszalińskiej. 1999. ISBN 8387424986.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Юзеф_Гарлінський