Юзеф Потоцький (гетьман)
Йосиф Потоцький пол. Józef Potocki | ||
| ||
---|---|---|
30 серпня 1691 — 19 травня 1751 | ||
Попередник: | Андрій Потоцький | |
Наступник: | Станіслав Потоцький | |
| ||
| ||
| ||
Народження: |
1673[1][2][…] Станіславів, Руське воєводство, Річ Посполита | |
Смерть: |
19 травня 1751[4] Залізці, Руське воєводство, Річ Посполита | |
Поховання: | Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії | |
Країна: | Річ Посполита | |
Релігія: | Католицизм | |
Рід: | Потоцькі | |
Батько: | Анджей Потоцький | |
Мати: | Anna Rysinskad[5] | |
Шлюб: | Вікторія Лещинська[6] | |
Діти: | Станіслав Потоцький | |
Нагороди: | ||
Юзеф Потоцький на Станиславові, Збаражі та Немирові,[7] або на Підгайцях[8][9] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki; до 14 травня 1673 — 19 травня 1751, Залозецький замок) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат.
Миколай Потоцький | ||||||||||||||||
Андрій Потоцький | ||||||||||||||||
Анна Чермєнська | ||||||||||||||||
Станіслав Ревера Потоцький | ||||||||||||||||
Флоріан П'ясецький | ||||||||||||||||
Софія П'ясецька | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
Андрій Потоцький | ||||||||||||||||
Мартин Калиновський | ||||||||||||||||
Валентій Александер Калиновський | ||||||||||||||||
Софія Щавінська | ||||||||||||||||
Софія Калиновська | ||||||||||||||||
Георгій Струсь | ||||||||||||||||
Єлизавета Струсь | ||||||||||||||||
Маргарита Лущевська | ||||||||||||||||
Йосиф Потоцький | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
Анна Рісинська | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
невідомо | ||||||||||||||||
Народився у Станиславові (нині Івано-Франківськ)[10] незадовго до 14 травня 1673 року.
Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Відомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес.
Охрещений 14 травня 1673 р. у Станиславівській колегіаті. Навчався у Станиславівській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав гусарську корогву в коронному компуті. У листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки зі Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав у березні 1695 р. писав:
…starosta halicki, wściekły żydek, bluźnił na pana Ojca. |
У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь.
1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського. Як його прибічник у 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем проти прибічників Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині й Туреччині.
Очолив загін королівсько-польських військ з поляків — прихильників короля Станіслава I Лещинського, який вирушив з Бендер 12 лютого 1711,[11] у спільному поході на Правобережну Україну 1711 року запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз.[12]
У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з примасом Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія».
1734 року очолив військо Дзіковської конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лещинського, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.[13]
Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.[14]
Помер 19 травня 1751 року в замку Залізців[15]. Був похований у крипті Станиславівської колегіати[16].
Сенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.
Юзеф Потоцький двічі одруживвся. Перша дружина - Вікторія Лещинська (пом. 1732), дочка воєводи підляшського Вацлава Лещинского (пом. 1688) та Софії Христини Опалінської (1643—1699), від цього шлюбу мав сина та дочку. В 1732 році взяв другий шлюб з Людвікою Мнішек (1712—1785), від цього шлюбу дітей не було.
Діти:
- Потоцький Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський та познанський.
- Софія Потоцька, 1-й чоловік староста гнезненський Адам Смігельский, 2-й чоловік каштелян підляшський Домінік Петро Коссаковський.
1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право[17]. 1742 року купив у князя Михайла Радзивілла «Рибоньки» Тернопіль[10]. 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького. Йому належав Немирівський палац та великі маєтності на Поділлі та Брацлавщині.
- Фундатор домініканського костелу та кляштору в Тернополі, домініканського костелу Божого Тіла у Львові
- Фортифікування, побудова ратуші з вежею, брукування вулиць Станиславова
- Реставрація костелу бернардинів (1729), фундуш для кляштору тринітаріїв у Збаражі
- Побудова костелу тринітаріїв в П'яску (біля Томашева), костелу та кляштору бернардинів в Юзефові, фундуш для кляштору тринітаріїв у Кротошині.
- Фундуш для греко-католицької церкви святого Юра у Бродах)[18].
-
Копія портрету у Немирівськоиу палаці
-
Катедра (Тернопіль), осінь 2013
-
Фасад катедри, осінь 2013
-
Катедра (Тернопіль). Вхід до ДІА, осінь 2013
-
Перша фотографія ратуші у Станиславові, 1860
Був двічі одруженим. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована у крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати[19]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (1632/1638—1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:
- Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський і познанський;
- Зоф'я; 1-й чоловік — староста ґнезненський Адам Сьміґельский, 2-й чоловік — каштелян підляський Домінік Пйотр Коссаковський.
1732 року одружився вдруге з Людвікою Мнішек (1712—1785),[18] донькою Юзефа Вандаліна Мнішека;[20] дітей не мали.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1014172551 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Potocki, Joseph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 23. — S. 164.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 44. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 337. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Barącz S. [[https://web.archive.org/web/20150120153408/http://polona.pl/item/565790/68/ Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.] Pamiątki miasta Stanisławowa [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 132.
- ↑ Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) [Архівовано 22 серпня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ на Золотому Потоці
- ↑ а б Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
- ↑ Gierowski J. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
- ↑ Кресін О. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
- ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny… — S. 156.
- ↑ Z. Mazur. Russyan (Russjan) Franciszek h. Nalęcz (1706—1788) // [[Polski Słownik Biograficzny]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/1, zesz. 100. — S. 137—138. (пол.)
- ↑ Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa… [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.] — S. 108.
- ↑ Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193. (пол.)
- ↑ Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 6. (пол.). — S. 6. (пол.)
- ↑ а б Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751)… — S. 71.
- ↑ Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193—194
- ↑ Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 477. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. — 192 s. (пол.)
- Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — 176 s. — S. 59—72. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…. — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 692—693. (пол.)
- Wójcik Z. (redaktor). Historia Dyplomacji Polskiej (1572—1795). — Warszawa : PWN, 1982. — T. II. — S. 424. (пол.)
- Genealogia polskich rodzin arystokratycznych [Архівовано 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) [Архівовано 22 серпня 2015 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Decker, Gabriel (1821—1855). Józef Potocki. (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Попередник Станіслав Матеуш Жевуський |
Великий гетьман коронний 1735-1751 |
Наступник Ян Клеменс Браніцький |
Попередник Марцін Концький |
Воєвода київський 1702-1744 |
Наступник Станіслав Потоцький |
- Народились 1673
- Померли 19 травня
- Померли 1751
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Польська шляхта
- Потоцькі
- Великі гетьмани коронні
- Краківські каштеляни
- Воєводи київські
- Познанські воєводи
- Галицькі старости
- Коломийські старости
- Снятинські старости
- Червоногродські старости
- Учні Станиславівського колегіуму єзуїтів
- Власники Тернополя
- Персоналії:Залізці
- Персоналії:Кути
- Поховані в колегіаті Івано-Франківська
- Маршалки Коронного Трибуналу
- Болімувські старости
- Лежайські старости
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Галицька земля)
- Посли на Сейм I Речі Посполитої (Подільське воєводство)