Перейти до вмісту

Юзеф Піус Дзеконський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юзеф Піус Дзеконський
Народження19 березня 1844(1844-03-19)
Смерть4 лютого 1927(1927-02-04) (82 роки)
ПохованняПовонзківський цвинтар
КраїнаПольська Республіка
НавчанняШкола красних мистецтв у Варшавіd
Діяльністьархітектор, викладач університету
ЗакладВаршавська політехніка
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого Командорський хрест ордена Відродження Польщі
CMNS: Юзеф Піус Дзеконський у Вікісховищі

Юзеф Піус Дзеконський (пол. Józef Pius Dziekoński, 19 березня 1844, Плоцьк — 4 лютого 1927, Варшава) — польський архітектор, автор проєктів великої кількості храмів у Польщі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 березня 1844 року у Плоцьку, в родині Антонія Дзеконського і Юзефи з Малевських. У 1852—1859 роках навчався в реальній гімназії у Варшаві.[1] 1859 року (за іншими даними 1860[2]) вступив до Варшавської школи мистецтв, яку через три роки реформою підвищено до рангу вищого навчального закладу. Серед викладачів Дзеконського були зокрема Стефан Балінський, Болеслав Подчашинський, Генрик Марконі. Взяв участь у маніфестаціях і підготовці до повстання 1863 року, через що три місяці провів у варшавській в'язниці «Павяк». Звільнений через брак доказів.[3] Через повстання заклад було закрито і Дзеконський не завершив навчання.[4] Хоч за іншими даними 1864 року закінчив його вже як Академію мистецтв[3] (є також версія про закінчення у 1866[1]).

Після навчання працював у майстернях архітекторів Адольфа Волінського, Марцелія Берента, Еміля Фальковського, і Юліана Анкевича. Пізніше керував роботами при будівництві Граєвської та Надвіслянської залізниць. 1871 року здав екзамен у Петербурзькій академії мистецтв, отримавши ступінь художника-архітектора III класу. Цим також забезпечив собі право на самостійне ведення будівельних робіт. Від початку 1870-х співпрацював з Едвардом Лілпопом[3], потім з архітектором Ціхоцьким. Пізніше працював уже самостійно. 1873 року іменований «співробітником у працях комісії з дослідження історії мистецтва» Академії знань у Кракові.[1] 1902 року Петербурзькою академією мистецтв іменований академіком архітектури[5]. 1906 року став одним з співзасновників Товариства опіки над пам'ятками минулого.[3]

1919 року на своє 75-ліття відзначений званням почесного доктора Львівської політехніки, почесним професором Варшавської політехніки[1], почесним членом Товариства опіки над пам'ятками минулого, Кола архітекторів у Варшаві, Спілки польських будівничих. Магістрат Варшави заснував у місцевій політехніці стипендію імені Дзеконського, а Коло архітекторів — одноразову нагороду його імені за збудований протягом найближчих п'яти років костел.[6]

Від 1870-х років займався вивченням готичної архітектури, її конструкційної частини. Автор проєктів великої кількості костелів. Перші храми походять із 1880-х років і відносяться до т. зв. «перехідного стилю» — поєднували романські деталі з готичними пропорціями і структурою.[7] 1893 року церковна влада іменувала Дзеконського архітектором Варшавської архідієцезії.[3] Власним коштом 1893 року видав перший зошит «Монографії парафіяльного костелу в Бендкові» («Monografia kościoła parafialnego w Będkowie»). Через те, що цензура скоротила її більш як на половину, відмовився видавати наступні частини[2] (є також версія, про брак коштів[1]). Проєкт костелу на 1000 осіб експонував 1873 року на виставці Товариства заохочення красних мистецтв у Варшаві (ймовірно, призначений для Ядова).[8] 1910 року проєкти костелів Дзеконського були на виставці польських архітекторів у Львові.[9] Існують складнощі з ідентифікацією деяких храмів та датуванням їхніх первинних проєктів через те, що під час Другої світової згоріла майстерня Дзеконського разом із документами і приватний архів його постійного співробітника Здислава Монченського.[10]

Від 1906 року співпрацював із Товариством наукових курсів, де викладав історію середньовічної архітектури. Від 1914 року працював над створенням архітектурного факультету Варшавської політехніки. Був його першим деканом у 1915/16 і 1916/17 навчальних роках. Серед учнів Дзеконського були зокрема Чеслав Доманевський, Владислав Жихевич, Францішек Лілпоп, Здислав Монченський, Людвік Панчакевич, Тадеуш Шаньор.[3]

Член журі конкурсу проєктів будинку страхового товариства «Росія» у Варшаві (1898)[11], костелу Єлизавети у Львові (1903)[12], віадука при мості на Віслі у Варшаві (1906).[13] Член Кола архітекторів у Варшаві. На початку грудня 1908 року у складі делегації Кола брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові. Обраний головуючим з'їзду.[14]

Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (2 травня 1922)[15] і Кавалерським хрестом Ордену святого Григорія Великого.[1] Помер 4 лютого 1927 у Варшаві. Похований на Повонзківському цвинтарі, поле № 25-II-4.[3]

Роботи

[ред. | ред. код]

У Варшаві

[ред. | ред. код]
  • Дім родини Шайблерів на вулиці Трембацькій (поч. 1870-х, спільно з Едвардом Лілпопом).[16]
  • Неоготичний костел святого Флоріана в місцевості Прага. Збудований за проєктом, що переміг у конкурсі Товариства красних мистецтв від 1887 року серед 25 претендентів.[17] Будівництво завершено 1901 року.[3] Спорудженням займався будівельний підприємець Владислав Чосновський. Храм послужив основою для нереалізованого пізніше проєкту в Мінську.[18]
  • Перебудова костелу Кароля Боромео на Повонзках у Варшаві. Проєкт постав за участі Чеслава Доманевського. Будівництво завершено не пізніше 1905.[19][2]
  • Костел Найсвятішого Збавителя на вулиці Маршалковській. Спільно з архітекторами В. Жихевичем і Л. Панчакевичем.[2][20]
  • Костел святого Станіслава в місцевості Воля. Спорудженню передував нереалізований проєкт перебудови старого храму.[21]
  • Костел святих Петра і Павла в місцевості Кошики у Варшаві (спільно з архітектором Ціхоцьким).[1]
  • Перебудова костелу святого Олександра на площі Трьох хрестів у Варшаві. Проведена за участі Чеслава Доманевського.[22][2]
  • Шпиталь Немовляти Ісуса у Варшаві.[1]
  • Дім Шленкерів.[3]
  • Дім Морачинського на алеях Уяздовських, 26.[20]
  • Неоготичний житловий будинок, з фасадом з облицювальної цегли на вулиці Маршалковській, 127.[20]
  • Банк Вавельбергів на вулиці Фредра.[3]
  • Трамвайні ремізи, електростанція і дім трамвайної дирекції.[3]
  • Перебудова костелу Уяздовської парафії.[23]

В інших населених пунктах

[ред. | ред. код]
  • Прибудова нового корпусу в ренесансно-барокових формах до старого пресбітерія в Беднарах, 1880—1885 роки. Існують помилкові версії про перебудови К. Войцеховського у 1893 і Л. Панчакевича у 1915—1923 (насправді існував нереалізований проєкт нового храму від Панчакевича, датований 1913 роком). Храм сильно постраждав від бойових дій у 1915 і 1939 роках і щоразу перебудовувався.[24]
  • Костел у Ядові, неоготично-неороманський. Перший проєкт 1873 року, другий — 1881, будівництво завершено у 1886.[25]
  • Костел у Закопаному, неоготично-неороманський. Проєкт 1876 року, будівництво з перервами тривало протягом 1877—1898.[8]
  • Татранський музей імені Титуса Халубінського, проєкт 1892 року, У цьому ж році колекції були розміщені в новозбудованому будинку[26].
  • Костел у Домброві-Вєлькій. Проєкт створено не пізніше 1881 року спільно зі Станіславом Кухажевським. Храм освячено 1925 року.[27]
  • Неоготичний мавзолей Кароля Шайблера на євангелістському цвинтарі в Лодзі. Конкурсний проєкт 1885 року реалізовано у 1888. Співавтор Едвард Лілпоп. Каменярські роботи виконала фірма «Norblin i Heurteux».[28]
  • Костел у Калушині, неоготичний, проєкт до 1887 року, будівництво у 1889—1893 роках.[29]
  • Костел у Завадах, однонавовий, неоготично-неороманський. Проєкт створено до 1887.[29]
  • Внутрішній вистрій каплиці Найсвятішого Сакраменту катедрального костелу у Плоцьку — вівтар, циборій, оздоблення інтер'єру мармуровими плитами. Проєкт після 1896 року.[30]
  • Перебудова костелу в Білостоку. Дозвіл на початок будівництва від 1898 року. Цьому передували два проєкти будівництва нового, які так і не було здійснено.[31]
  • Відбудова вежі в Ясній Гурі. Програма реставрації сформульована Дзеконським, Стефаном Шиллером і Славомиром Одживольським, передбачала відтворення вежі, але у більших розмірах. Проєкт Дзеконський виконав 1901 року спільно з Шиллером. Керував реконструкцією Шиллер у 1901—1906 роках. Усі троє архітекторів підготували також документацію на перебудову галереї, яка примикає до каплиці Найсвятішої Марії Панни. Роботи з її перебудови мали розпочатись 1910 року, але були зупинені через протести Товариства опіки над пам'ятками минулого.[32]
  • Перебудова каплиці Кохановських при костелі Святого Хреста у Зволені. Проєкт 1896 року, реалізований у 1896—1902 роках за участі Владислава Чосновського.[33]
  • Костел святого Станіслава у Червонці Соколовського повіту. Зального типу, споріднений за будовою із храмом у Колбелі. Проєкт 1893 року. Будувався протягом 1899—1902 років.[34]
  • Окремостояча дзвіниця у Пщонові, Лодзького воєводства (не пізніше 1902).[23]
  • Костел у Колбелі. Проєкт бл. 1890 року. Зального типу, споріднений за будовою з храмом у Червонці. Будувався протягом 1895—1903 років.[35]
  • Костел у селі Попово-Косцельне. Зального типу. Проєкт 1900 року базується на формах пізньоготичного фарного костелу в містечку Лоуни в Чехії. За планом ідентичний до храму в Посвентному. Споруджений у 1900—1905 роках.[36]
  • Костел у селі Посвентне. Проєкт 1901 року ідентичний до храму в Попово-Косцельному, однак фронтальна частина сильно видозмінена, невідомо чи з ініціативи Дзеконського. Реалізований у 1903—1906 роках.[37]
  • Костел Святої Родини у селі Пшедеч. Зального типу. Базується на вісляно-балтійських формах костелу святої Анни у Вільнюсі. Проєкт 1900 року, реалізований у 1904—1907.[38]
  • Костел святих Петра і Павла у Дембе-Вєльке, ідентичний за планом із костелом Константинова, відмінний у деталях фасаду. Проєкт 1905 року, реалізований у 1906—1908 роках.[39]
  • Костел у Констанцині. Проєкт створено не пізніше 1908 року і початково призначався для села Стрикув[40] (так фігурує у статті Неневського від 1908 року[41]).
  • Проєкт костелу в Казімежі (не пізніше 1908).[20]
  • Проєкт костелу в Жекуні (не пізніше 1908).[20]
  • Проєкт костелу у Свержі (не пізніше 1908).[42]
  • Костел Опіки Найсвятішої Марії Панни в Радомі. Проєкт 1896 року базувався на формах варшавського костелу св. Флоріана. Реалізовано у 1898—1908. Спорудженням займався підприємець Владислав Чосновський.[43]
  • Костел у Константинові, ідентичний за планом з костелом у Дембе-Вєльке, дещо різниться фасадом. Проєкт 1905 року, реалізований у 1906—1909.[44]
  • Костел у селі Камьонна Венгровського повіту. Частково базується на вісляно-балтійських формах костелу святої Анни у Вільнюсі. Проєкт 1905 року, реалізований у 1907—1909. Існував також нереалізований проєкт Ксаверія Маково-Маковського від кінця XIX ст.[45]
  • Костел у селі Стрикув. Перший проєкт, створений не пізніше 1908 року був відкинутий (згодом реалізований у Констанцині). Другий проєкт від 1909 року реалізовано до 1912. Храм сильно постраждав під час Першої світової і був відбудований у середині 1920-х, скоріше за все вже без участі Дзеконського.[46]
  • Костел у Баку. Проєкт близько 1903, реалізований у 1909—1912. Спорудженням керував Ян Плошко. Є також версія про авторство самого Плошка. Принаймні у деталях храм вирішений незвично для Дзеконського — зі зверненням до англійської готики. Дещо раніше існував також затверджений, але не реалізований проєкт Казімежа Скуревича.[47]
  • Костел святого Томаша у Дзерженині. Проєкт 1903 року, будівництво тривало від 1910 до 1917. Однонавовий, з двома вежами, неоготичний з деякими народними елементами, просторова композиція близька до костелу в Завадах, спорудженого за проєктом Дзеконського у 1880-х. Храм сильно постраждав під час обидвох світових воєн, відбудований не повністю.[48]
  • Костел у селі Длугосьодло. Проєкт 1906 року, реалізований у 1906—1908.[49]
  • Костел у Насельську. 1895 року існував проєкт Дзеконського на перебудову старого храму. Пізніше розпочато будівництво нового. При цьому запозичено проєкт базиліки, початково призначений для Лятовича. Спорудження тривало протягом 1898—1909 років.[50]
  • Перебудова фарного костелу святого Івана Хрестителя в Радомі. Проєкт 1906 року, реалізовано у 1908—1910 під керівництвом Станіслава Лампарського. Було розібрано головний фасад, добудовано нове прясло і вежу.[51]
  • Костел у селі Мокреліпє. Проєкт 1905 року, будівництво тривало у 1906—1912.[52]
  • Костел Преображення в Гарбові. Проєкт 1897 року. Реалізований у 1907—1912 роках.[53]
  • Неоготичний костел у Гомбіні. Проєкт 1913 року. Знищений під час Другої світової.[54]
  • Перебудова барокового костелу в Корці. Проєкт, ймовірно 1913 року, початок робіт 1914. Про деталі перебудови інформації немає. Достеменно відомо лише про прибудову восьмигранної каплиці до однієї з нав.[55]
  • Костел святого Варфоломія в селі Лопенник. Проєкт 1906 року. Реалізований у 1909—1913 роках.[56]
  • Необароковий костел Найсвятішого Серця Ісусового у Блонях Ленчицьких. Проєкт 1906 року. Реалізований у 1913—1916 роках.[57]
  • Костел святого Варфоломія в Доманевіцах. Проєкт 1902 року. Реалізований у 1910—1919 роках.[58]
  • Костел у Сточку-Луковському. Проєкт приблизно від 1900 року, неоготичний, близький за формами до костелу святого Станіслава у Варшаві. Будувався протягом 1909 — кінця 1920-х років.[59]
  • Костел у Косуві-Ляцькому. Проєкт приблизно від 1905 року, у формах, споріднених із костелом святого Станіслава у Варшаві. Будувався протягом 1907—1924 років.[60]
  • Костел у Варгоцині. Проєкт 1921 року, неоготичний, однак не пов'язаний зі стилем вісляно-балтійським. Реалізований у 1922—1925.[61]
  • Костел святого Войцеха у Пухалах. Проєкт від близько 1905, будівництво тривало від 1908. Під час першої світової війни зруйновано вежі, відбудовані пізніше, але менших розмірів. Про будівельні роботи є згадки ще з 1930-х. Храм сильно зруйновано під час другої війни. На його фундаментах у 1970-х збудовано новий храм.[62]
  • Парафіяльний костел у Мсцібові. За будовою подібний до храму в Бельську. Проєкт 1911 року, створений за участі Здислава Монченського. Будівництво на місці розібраного старого храму тривало до 1930-х. Від 1921 року керував спорудженням Стефан Шиллер. Не виключено, що Дзеконський переробив більш давній нереалізований проєкт Івана Плотникова від 1903 року.[63]
  • Костел святого Войцеха у Хойнах Лодзинського воєводства, базилікового типу. Проєкт близько 1895 року, споруджувався у 1902-[1929]] роках.[64]
  • Костел у Лятовичі. Ідентичний проєкт реалізовано в Насельську.[23]
  • Добудова захристії в Сенні.[65]
  • Костел у Шилале. Близький за будовою до храму св. Станіслава у Варшаві.[66]
  • Костел у Стульгах. Близький за будовою до храму святого Станіслава у Варшаві.[66]
  • Костел у Бельську. За будовою близький до храму у Мсцибові.[63]
  • Костел у Грибові Новосондецького повіту. За будовою споріднений із варшавським храмом св. Станіслава.[67]
  • Костел у селі Мішевко Стшалковське. Авторство Дзеконського дуже ймовірне, хоч не має документальних підтверджень.[68]
  • Реконструкція костелу святої Анни у Вільнюсі.[2]
  • Шпиталь у Скерневицях.[1]
  • Костел у Жирардові, репліка костелу св. Флоріана у Варшаві.[69]

Нереалізовані

[ред. | ред. код]
  • Проєкт від 1887 року костелу в селі Боби-Вєсь Янівського повіту. Замість нього від 1907 року будували значно більший храм за проєктом Владислава Лашкевича.[70]
  • Проєкт розбудови і «реготизації» костелу в Насельську від 1895 року. Не реалізовано. Натомість розпочато будівництво нового.[71]
  • Проєкти нового костелу в Білостоку. Перший варіант передбачав будівництво репліки варшавського костелу св. Флоріана на теренах закритого 1887 року цвинтаря святого Роха. Після 1896 існували плани будівництва в місцевості Старі Бояри. Дозвіл на будівництво не отримано, натомість перебудовано давній храм.[72]
  • Проєкт розбудови старого костелу святого Станіслава у Варшаві в місцевості Воля. 1895 рік, співавтор Аполоніуш Неневський. Старий храм планувалось перетворити на ресбітерій. Не був реалізований через заборону будівництва у прифортечній зоні. Натомість неподалік збудовано повністю новий храм.[73]
  • Проєкт прибудови вежі до фронту костелу в Станіславові Мінського повіту. Затверджений 1896 року.[74]
  • Проєкт неоготичного костелу у Згежі, 1896 рік.[75]
  • Проєкт костелу в Кужешині, кінець 1890-х. Храм зведено у 1920-х за проєктом іншого архітектора.[75]
  • Проєкт неоготичного костелу в Любохні Лодзького воєводства, 1897 рік.[73]
  • Проєкт костелу у Вількуві Лодзького воєводства, кінець 1890-х.[75]
  • Альтернативний неоготичний проєкт костелу Найсвятішого Збавителя на вулиці Маршалковській у Варшаві (не пізніше 1901). Здобув «меншу» золоту медаль на конкурсі.[76]
  • Проєкт костелу святого Миколая в Гомбіні близько 1903 року.[77]
  • Проєкт костелу для Бжостковіц від 1901—1905. Є згадка у спогадах Монченського. Місцевість не ідентифікована.[78]
  • Проєкт костелу для Долгобродів, 1906. Храм споруджено за проєктом іншого архітектора від 1927 року.[79]
  • Проєкт костелу для села Немце, 1906 рік. До реалізації однак прийнято проєкт Яна Бжоско від 1907 року.[80]
  • Проєкт костелу для Миколаєвиць, запланований замість старого дерев'яного, 1906.[78]
  • Проєкт перебудови костелу святого Станіслава в селі Церекев Мазовецького воєводства, 1906. Перебудову здійснено значно пізніше за проєктом Стефана Шиллера від 1928 року.[81]
  • Проєкт костелу в Томашеві від 1907 року. Неоготичний, зального типу. Мав постати на місці давнього дерев'яного храму з XVII ст. Задум не реалізовано через протест краківського Товариства опіки над польськими пам'ятками мистецтва і культури.[82]
  • Проєкт костелу для села Бялашево, 1908. Пізніше на цьому місці збудовано інший дерев'яний храм.[78]
  • Проєкт перебудови костелу у Тчові, 1908 рік.[83]
  • Ескіз розбудови парафіяльного костелу в Каргові від 1911 року. Передбачав прибудову додаткової нави, а також нартекса до фронтального фасаду. Перебудову здійснено пізніше і за проєктом іншого архітектора від 1933 року.[84]
  • Проєкт парафіяльного костелу в Мінську (не пізніше 1908).[85] Був реплікою варшавського костелу святого Флоріана, призначався для дільниці Золота Гірка.[86]
  • Проєкт костелу в селі Орлув Муровани від 1907. З невідомих причин не був прийнятий до реалізації. Натомість 1909 року організовано конкурс проєктів і вже у 1920-х храм споруджено за планами Чеслава Пшибильського і Здислава Каліновського.[87]
  • Нереалізований проєкт перебудови костелу у Зволені приблизно від 1910 року. Храм перебудовано у 1920-х за проєктом іншого автора.[88]
  • Проєкт перебудови костелу святої Марії Магдалини в Доброводі Свентокшиського воєводства, створений спільно зі Здиславом Монченським. Експонувався 1910 року на виставці Захенти у Варшаві. Не був реалізований через початок війни.[81]
  • Проєкт костелу для села Наревка, 1911. Замість нього пізніше збудовано дерев'яну каплицю за проєктом Адольфа Шишко-Богуша (тепер не існує).[79]
  • Проєкт костелу в Коритниці Ласкажевській, 1912 рік.[89]
  • Проєкт перебудови і збільшення костелу в Даугавпілсі від 1913 року. Перебудову здійснено у міжвоєнний період за проєктом іншого архітектора.[90]
  • Проєкт добудови нави з куполом, двома каплицями і захристям до костелу у Файславицях від 1913 року.[91]

Проблемна атрибуція

[ред. | ред. код]
  • Костел у Госцерадові. Помилково приписується Дзеконському у виданні «Katalog Zabytków Sztuki w Polsce». Справжній автор — Ксаверій Дроздовський.[92]
  • Костел у Леонцині. Помилкова версія Станіслава Лози, автора словника польських будівничих.[93]
  • Вежа костелу в селі Бяла-Равська. Відомо про намір Дзеконського від 1909 року добудувати вежу до фасаду. Не пізніше 1914 року вежу збудовано, як окрему споруду, однак чи за проєктом Дзеконського — не відомо.[94]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к Mączeński Z. Dziekoński Józef Pius // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. 6. — S. 134.
  2. ↑ а б в г д е P. T. Otwarcie Politechniki w Warszawie // Przegląd Techniczny. — 1915. — № 49—50. — S. 464.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Piłatowicz J. Józef Pius Dziekoński (1844—1927) // Sylwetki profesorów Politechniki Warszawskiej. — 1992. — № 91.
  4. ↑ Nieniewski A. Architekt Józef Pius Dziekoński // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 1. — S. 13.
  5. ↑ Drobne rzeczy // Architekt. — 1902. — № 12. — S. 167.
  6. ↑ Stifelman H. Józef Dziekoński // Przegląd Techniczny. — 1919. — № 13—16. — S. 63—64.
  7. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 176.
  8. ↑ а б Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 175.
  9. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 387.
  10. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 174.
  11. ↑ Bauzt S. Gmach Tow. Ubezpieczeń «Rossya» w Warszawie // Architekt. — 1901. — № 7. — S. 102.
  12. ↑ Kościoł św. Elżbiety // Słowo Polskie. — 18 marca 1903. — № 129. — S. 1.
  13. ↑ Wiadomości techniczne i przemysłowe // Przegląd Techniczny. — 1905. — № 46. — S. 554; Kronika bieżąca // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 10. — S. 108.
  14. ↑ Protokół I zjazdu Kół architektonicznych polskich w Krakowie // Czasopismo Techniczne. — 1909. — № 1. — S. 5; Z I-go Zjazdu Delegatów Kół Architektonicznych Polskich w Krakowie (1908) // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 52. — S. 635.
  15. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 17.
  16. ↑ Nieniewski A. Architekt Józef Pius… — S. 14; Piłatowicz J. Józef Pius…
  17. ↑ Dziekoński J. Kościół parafialny Ś-go Floryana na Pradze pod Warszawą // Architekt. — 1900. — № 1. — S. 6—10; Architekt. — 1900. — № 2. — Tabl. II.
  18. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 207, 217.
  19. ↑ Zachwatowicz J. Domaniewski Czesław // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1939—1946. — T. 5. — S. 294; Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 169; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250
  20. ↑ а б в г д Nieniewski A. Architekt Józef Pius… — S. 14.
  21. ↑ Majdowski A. Stan badań… — S. 255.
  22. ↑ Zachwatowicz J. Domaniewski Czesław // Polski Słownik Biograficzny. — Skład główny w księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1939—1946. — T. 5. — S. 294.
  23. ↑ а б в Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250.
  24. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 221—222, 230; Majdowski A. Stan badań… — S. 253, 262.
  25. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 175; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 251.
  26. ↑ Татранський музей. Історія [Архівовано 22 березня 2017 у Wayback Machine.] muzeumtatrzanskie.pl (пол.)
  27. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 175, 200; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 251, 260.
  28. ↑ Mauzoleum sp. Karola Scheiblera na cmentarzu ewangelickim w Łodzi // Architekt. — 1902. — № 1. — S. 3—4.
  29. ↑ а б Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 175—176.
  30. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 169, 217; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 262.
  31. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 205—206; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255, 260.
  32. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 217—218; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 262.
  33. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 216—217, 229; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 262.
  34. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 180, 200, 214; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 252, 260.
  35. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 180—181, 201; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 260.
  36. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 183—184, 203; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 253, 260.
  37. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 183—184, 203; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 260.
  38. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 183—184, 203; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 261.
  39. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 188—189, 200; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 260.
  40. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 193; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 259.
  41. ↑ Nieniewski A. Architekt Józef Pius… — S. 14, tabl. I.
  42. ↑ Nieniewski A. Architekt Józef Pius… — S. 16—17.
  43. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 178, 203, 217; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 261.
  44. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 188—189, 201; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 256, 260.
  45. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 188, 201; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 260.
  46. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 193; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 261.
  47. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 187—188, 199; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 260.
  48. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 197—198, 200; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255, 260.
  49. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 187, 200; Majdowski A. Stan badań… — S. 260.
  50. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 180, 202; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 250, 256.
  51. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 227, 231; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 262.
  52. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 202, 261; Majdowski A. Stan badań… — S. 256.
  53. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 185, 196, 200; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 260.
  54. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 256, 260; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 200, 226.
  55. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 228, 231; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 252, 262.
  56. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 186, 202; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 257, 261.
  57. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 198—199; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258, 260.
  58. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 191—192, 200; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 254, 260.
  59. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 182, 203; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 254, 261.
  60. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 186, 201; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 254, 260.
  61. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 199, 204; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 253, 261.
  62. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 186, 203; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255, 261.
  63. ↑ а б Zgliński M. Kościół parafialny p. w. Św. Jana Chrzciciela w Mścibowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa nowogródzkiego. — Kraków: Antykwa, 2006. — Т. 2. — S. 146—149. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 2). — ISBN 83-89273-43-8.
  64. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 180, 199; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 260.
  65. ↑ Majdowski A. Stan badań… — S. 252.
  66. ↑ а б Majdowski A. Stan badań… — S. 254.
  67. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 253—254.
  68. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 253.
  69. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 178.
  70. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 206, 209, 211—212; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255, 263.
  71. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 254, 256.
  72. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 178, 205—206; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255, 260.
  73. ↑ а б Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255.
  74. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 254—256.
  75. ↑ а б в Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 206; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 255.
  76. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 206—207; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 256—257.
  77. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 231.
  78. ↑ а б в Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 208; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258.
  79. ↑ а б Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 208—209; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258.
  80. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 202; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258.
  81. ↑ а б Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 227, 231; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258.
  82. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 207, 209; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 257.
  83. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 227; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 256.
  84. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 228, 231; Majdowski A. Stan badań… — S. 252, 258.
  85. ↑ Nieniewski A. Architekt Józef Pius… — Tabl. III.
  86. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 207; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 257.
  87. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 207—209; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 257.
  88. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 172, 228, 231; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 251—252.
  89. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 228; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 256.
  90. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 228, 231; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258.
  91. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 258—259.
  92. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 212; Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 264.
  93. ↑ Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo… — S. 170.
  94. ↑ Majdowski A. Stan badań nad twórczością… — S. 252.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo kultowe w twórczości projektowej Józefa P. Dziekońskiego (1844—1927) // Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce. — Kraków: Wydaw. Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, 1990. — T. 68.
  • Majdowski A. Stan badań nad twórczością Józefa Dziekońskiego w zakresie architektury sakralnej: w 150-lecie urodzin architekta // Ochrona Zabytków. — 1994. — № 47/3-4 (186—187). — S. 250—266.
  • M. Q. [Quinkenstein M.] Dziekoński Józef Pius // Słownik biograficzny historii Polski / Pod red. J. Chodery, F. Kiryka. — Wrocław—Warszawa—Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2005. — T. 1. — S. 366. — ISBN 83-04-04856-6.
  • Nieniewski A. Architekt Józef Pius Dziekoński // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 1. — S. 13—14, tabl. I—III, rys. 2—9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Піус_Дзеконський&oldid=36864899