Юкаменське
| село Юкаменське | |
|---|---|
| рос. Юкаменское | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Удмуртія |
| Муніципальний округ | Юкаменський район |
| Код ЗКАТУ: | 94 248 877 001 |
| Код ЗКТМО: | 94648477101 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1770-ті роки |
| Населення | 4104 особи (2010) |
| Поштовий індекс | 427680 |
| Телефонний код | +7 +7 34161 |
| Географічні координати: | 57°53′8.0000001016111″ пн. ш. 52°14′2.0000001003938″ сх. д. / 57.88556° пн. ш. 52.23389° сх. д. |
| Водойма | річки Лекма та Юкаменка |
| Відстань | |
| До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
177 |
| Мапа | |
  Юкаменське  Юкаменське | |
|
| |
Юка́менське (рос. Юкаменское) — село, центр Юкаменського району.
Населення — 4104 особи (2010[1]; 4326 в 2002[2]).
Національний склад (2002):
В селі діють середня школа, 3 садочки та музей народного мистецтва. З підприємств працюють льонозавод, лісгосп та ТОВ «Юкаменське».
В 1960-их роках поблизу Юкаменського існувало 2 населених пункти, які пізніше були приєднані до нього. Це Важеєво на півдні та Мальгіни на півночі. Населення відповідно становило 39 та 13 осіб (станом на 1960 рік).
Село було засноване в 1770-ті роки у зв'язку з будівництвом храму Богоявлення Господнього. 1775 року селяни Юмської волості Глазовського повіту звернулись з проханням про будівництво церкви. Постановою Священного Синоду від 24 жовтня 1776 року було визначено місце біля річки Солшурка. Але пізніше селяни попросили перенести храм до кам'янистого гирла річки Ю (сучасна Юкаменка). Спочатку село називалось Ю-Каменське-Богоявленське. Спочатку церква була дерев'яна, але через 30 років завдяки Неофіту Мішкіну була закладена цегляна будівля Свято-Троїцької церкви. Остаточно вона була збудована 1837 року, а 1844 року відкрито парафіяльне початкове училище. 1872 року засновано опікунство для бідних.
До революції 1917 року землі храму використовувались тільки для потреб церкви — навіть цегляний завод був розташований за межами села. Саме ж село стало православним центром, на свята тут влаштовувались ярмарки. Постановою Удмуртського облвиконкому від 1 лютого 1930 року церква була закрита, священики арештовані, а через півроку розстріляні або вислані. Будівля була передана під бібліотеку. 1936 року церква була повністю знесена, а на її місці нині розташована пошта. 1991 року під відновлення храму було виділено приміщення магазину книг, 2003 року закінчились всі облаштування.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года: Удмуртская Республика — сводная таблица районов и городских округов [Архівовано 10 липня 2021 у Wayback Machine.] — краєзнавчий портал «Родная Вятка» (рос.)
- ↑ Чисельність населення за національністю в Удмуртській Республіці — проєкт «Lingvarium» (рос.)
- На Вікімапії [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Музей народного мистецтва [Архівовано 6 вересня 2009 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Удмуртію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |